< Йов 21 >
1 А Йов відповів та й сказав:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol )
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
