Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
Pagkatapos sumagot si Job at sinabi,
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
“Hanggang kailan ninyo ako pahihirapan at babasagin ng pira-piraso na may mga salita?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Sampung beses ninyo na akong pinagsasabihan; hindi kayo nahihiya na pinagmamalupitan ninyo ako.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Kung totoo nga na nagkasala ako, mananatiling panagutan ko ang aking pagkakamali.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Kung totoo nga na magmamalaki kayo laban sa akin at mapaniwala ang lahat ng mga tao na nagkasala ako,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
kung gayon dapat alam ninyo na ginawan ako ng mali ng Diyos at nahuli ako sa kaniyang lambat.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Tingnan ninyo, sumisigaw ako na ginawan ako ng mali, pero hindi ako narinig; nanawagan ako ng tulong, pero walang katarungan.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Pinaderan niya ang aking daanan para hindi ako makatawid, at pinadilim niya ang aking nilalakaran.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Hinubad niya ang aking karangalan, at kinuha niya ang korona mula sa ulo ko.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Giniba niya ako sa bawat dako, at naglaho na ako; binunot niya ang aking mga pag-asa katulad ng isang puno.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Pinasiklab din niya ang kaniyang galit laban sa akin; tinuturing niya ako bilang isa sa kaniyang mga kaaway.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Nagtitipon ang mga hukbo niya, nagtayo sila ng tungtungan na panlusob laban sa akin at nagkampo sa paligid ng aking tolda.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Nilayo niya mula sa akin ang mga kapatid ko, nilayo niya ako mula sa aking mga kakilala.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Binigo ako ng aking mga kamag-anak; kinalimutan na ako ng malapit kong mga kaibigan.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Ang mga taong minsang tumuloy sa bahay ko bilang panauhin pati na ang mga lingkod kong babae ay itinuring akong ibang tao; isa akong dayuhan sa paningin nila.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Nananawagan ako sa aking lingkod, pero hindi niya ako tinutugon kahit na nagmamakaawa ako sa pamamagitan ng aking bibig.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Nakasusulasok sa asawa ko ang aking paghinga; nakapandidiri ang aking panawagan sa sariling kong mga kapatid na lalaki at babae.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Kahit ang mga bata ay kinasusuklaman ako; kung babangon ako para magsalita, pinagsasalitaan nila ako.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Kinamumuhian ako ng lahat ng aking mga kaibigan; tinalikuran ako ng lahat ng mga minamahal ko.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Nakakapit ang mga buto ko sa aking balat at laman; buto't balat na lamang ang natitira sa akin.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Maawa kayo sa akin, maawa kayo sa akin, mga kaibigan ko, dahil hinawakan ako ng kamay ng Diyos. Bakit ninyo ako inaapi na parang kayo ang Diyos?
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Bakit hindi pa kayo nasisiyahan sa pag-ubos ng laman ko?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
O, sana ay maisulat na ngayon ang mga sinasabi ko! O, sana maitala sa aklat ang mga ito!
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
O, sana ay magpakailanmang maiukit ito ng bakal na panulat at tingga sa isang bato!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Pero para sa akin, alam ko na nabubuhay ang aking Manunubos, at balang araw ay tatayo siya sa daigdig;
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
pagkatapos mawasak ang balat ko, iyon ay, ang aking katawan, saka makikita ko ang Diyos sa aking pangangatawan.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Makikita ko siya, ako mismo ang makakakita sa kaniya sa aking tabi; makikita siya ng aking mga mata, at hindi bilang isang dayuhan. Bibigay ang lamang-loob ko.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Kung sinasabi ninyo, 'Paano natin siya pahihirapan! Nasa kaniya ang ugat ng kaniyang mga kaguluhan',
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
matakot kayo sa espada, dahil ang poot ang nagdadala ng kaparusahan ng espada, para malaman ninyo na mayroong paghahatol.”
