Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job made answer and said,
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
How long will you make my life bitter, crushing me with words?
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Ten times now you have made sport of me; it gives you no sense of shame to do me wrong.
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
And, truly, if I have been in error, the effect of my error is only on myself.
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
If you make yourselves great against me, using my punishment as an argument against me,
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Be certain that it is God who has done me wrong, and has taken me in his net.
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Truly, I make an outcry against the violent man, but there is no answer: I give a cry for help, but no one takes up my cause.
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
My way is walled up by him so that I may not go by: he has made my roads dark.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
He has put off my glory from me, and taken the crown from my head.
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
I am broken down by him on every side, and I am gone; my hope is uprooted like a tree.
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
His wrath is burning against me, and I am to him as one of his haters.
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
His armies come on together, they make their road high against me, and put up their tents round mine.
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
He has taken my brothers far away from me; they have seen my fate and have become strange to me.
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
My relations and my near friends have given me up, and those living in my house have put me out of their minds.
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
I am strange to my women-servants, and seem to them as one from another country.
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
At my cry my servant gives me no answer, and I have to make a prayer to him.
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
My breath is strange to my wife, and I am disgusting to the offspring of my mother's body.
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Even young children have no respect for me; when I get up their backs are turned on me.
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
All the men of my circle keep away from me; and those dear to me are turned against me.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
My bones are joined to my skin, and I have got away with my flesh in my teeth.
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Have pity on me, have pity on me, O my friends! for the hand of God is on me.
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Why are you cruel to me, like God, for ever saying evil against me?
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
If only my words might be recorded! if they might be put in writing in a book!
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
And with an iron pen and lead be cut into the rock for ever!
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
But I am certain that he who will take up my cause is living, and that in time to come he will take his place on the dust;
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
And ... without my flesh I will see God;
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Whom I will see on my side, and not as one strange to me. My heart is broken with desire.
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
If you say, How cruel we will be to him! because the root of sin is clearly in him:
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
Be in fear of the sword, for the sword is the punishment for such things, so that you may be certain that there is a judge.
