Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Tedy odpovídaje Elifaz Temanský, řekl:
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Zdali moudrý vynášeti má umění povětrné, aneb naplňovati východním větrem břicho své,
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Hádaje se slovy neprospěšnými, aneb řečmi neužitečnými?
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Anobrž vyprazdňuješ i bázeň Boží, a modliteb k Bohu činiti se zbraňuješ.
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Osvědčujíť zajisté nepravost tvou ústa tvá, ač jsi koli sobě zvolil jazyk chytrých.
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Potupují tě ústa tvá, a ne já, a rtové tvoji svědčí proti tobě.
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Zdaliž ty nejprv z lidí zplozen jsi, aneb prvé než pahrbkové sformován?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Zdaliž jsi tajemství Boží slyšel, že u sebe zavíráš moudrost?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Co víš, čehož bychom nevěděli? Èemu rozumíš, aby toho při nás nebylo?
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
I šedivýť i stařec mezi námi jest, ano i starší věkem než otec tvůj.
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Zdali malá jsou tobě potěšování Boha silného, čili něco je zastěňuje tobě?
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Tak-liž tě jalo srdce tvé, a tak-liž blíkají oči tvé,
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Že smíš odpovídati Bohu silnému tak pyšně, a vypouštěti z úst svých ty řeči?
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Nebo což jest člověk, aby se mohl očistiti, aneb spravedliv býti narozený z ženy?
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
An při svatých jeho není dokonalosti, a nebesa nejsou čistá před očima jeho,
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Nadto ohavný a neužitečný člověk, kterýž pije nepravost jako vodu.
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Já oznámím tobě, poslyš mne; to zajisté, což jsem viděl, vypravovati budu,
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Což moudří vynesli a nezatajili, slýchavše od předků svých.
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
Jimž samým dána byla země, aniž přejíti mohl cizí prostředkem jejich.
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Po všecky své dny bezbožný sám se bolestí trápí, po všecka, pravím léta, skrytá před ukrutníkem.
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Zvuk strachu jest v uších jeho, že i v čas pokoje zhoubce připadne na něj.
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Nevěří, by se měl navrátiti z temností, ustavičně očekávaje na sebe meče.
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Bývá i tulákem, chleba hledaje, kde by byl, cítě, že pro něj nastrojen jest den temností.
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Děsí jej nátisk a ssoužení, kteréž se silí proti němu, jako král s vojskem sšikovaným.
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Nebo vztáhl proti Bohu silnému ruku svou, a proti Všemohoucímu postavil se.
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Útok učinil na něj, na šíji jeho s množstvím zdvižených štítů svých.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
Nebo přiodíl tvář svou tukem svým, tak že se mu nadělalo faldů na slabinách.
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
A bydlil v městech zkažených, a v domích, v nichž žádný nebydlil, kteráž v hromady rumu obrácena byla.
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Avšak nezbohatneť, aniž stane moc jeho, aniž se rozšíří na zemi dokonalost takových.
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Nevyjde z temností, mladistvou ratolest jeho usuší plamen, a tak zahyne od ducha úst svých.
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Ale nevěří, že v marnosti jest ten, jenž bloudí, a že marnost bude směna jeho.
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Před časem svým vyťat bude, a ratolest jeho nebude se zelenati.
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Zmaří, jako vinný kmen nezralý hrozen svůj, a svrže květ svůj jako oliva.
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Nebo shromáždění pokrytce spustne, a oheň spálí stany oslepených dary.
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Kteřížto když počali ssužování, a porodili nepravost, hned břicho jejich strojí jinou lest.
