До євреїв 12
1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
Donc, nous aussi, puisque nous sommes environnés d’une si grande nuée de témoins, rejetons tout ce qui nous appesantit et le péché qui nous enveloppe, et courons avec persévérance dans la carrière qui nous est ouverte,
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
les yeux fixés sur Jésus, l’auteur et le consommateur de la foi, lui qui, au lieu de la joie qu’il avait devant lui, méprisant l’ignominie, a souffert la croix, et « s’est assis à la droite du trône de Dieu ».
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
Considérez celui qui a supporté contre sa personne une si grande contradiction de la part des pécheurs, afin de ne pas vous laisser abattre par le découragement.
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
Vous n’avez pas encore résisté jusqu’au sang dans votre lutte contre le péché.
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
Et vous avez oublié l’exhortation de Dieu qui vous dit comme à des fils: « Mon fils, ne méprise pas le châtiment du Seigneur, et ne perds pas courage lorsqu’il te reprend;
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
car le Seigneur châtie celui qu’il aime, et il frappe de la verge tout fils qu’il reconnaît pour sien. »
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
C’est pour votre instruction que vous êtes éprouvés: Dieu vous traite comme des fils; car quel est le fils que son père ne châtie pas?
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
Si vous êtes exempts du châtiment auquel tous ont part, vous êtes donc des enfants illégitimes, et non de vrais fils.
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
D’ailleurs, puisque nos pères selon la chair nous ont châtiés et que nous les avons respectés, combien plus nous devons nous soumettre au Père des esprits, pour avoir la vie?
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
Quant à ceux-là, c’était pour peu de temps qu’ils nous châtiaient au gré de leur volonté; mais Dieu le fait autant qu’il est utile pour nous rendre capables de participer à sa sainteté.
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
Toute correction, il est vrai, paraît sur l’heure un sujet de tristesse, et non de joie; mais elle produit plus tard, pour ceux qui ont été ainsi exercés, un fruit de paix et de justice.
12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
« Relevez donc vos mains languissantes et vos genoux défaillants;
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
dirigez vos pas dans la voie droite », afin que ce qui est boiteux ne dévie pas, mais plutôt se raffermisse.
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
Recherchez la paix avec tous, et la sainteté, sans laquelle personne ne verra le Seigneur.
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
Veillez à ce que personne ne manque à la grâce de Dieu; à ce qu’aucune racine d’amertume, venant à pousser des rejetons, ne cause du trouble, et que la masse n’en soit infectée.
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
Qu’il n’y ait parmi vous ni impudique, ni profanateur comme Esaü, qui pour un seul mets vendit son droit d’aînesse.
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
Vous savez que, plus tard, voulant obtenir la bénédiction, il fut repoussé, quoiqu’il la sollicitât avec larmes; car il ne put amener son père à changer de sentiments.
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
Vous ne vous êtes pas approchés d’une montagne que la main puisse toucher, ni d’un feu ardent, ni de la nuée, ni des ténèbres, ni de la tempête,
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
ni de l’éclat de la trompette, ni d’une voix si retentissante, que ceux qui l’entendirent supplièrent qu’on ne leur parlât pas davantage;
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
car ils ne pouvaient supporter cette défense: « Si même une bête touche la montagne, elle sera lapidée. »
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
Et ce spectacle était si terrible que Moïse dit: « Je suis terrifié et tout tremblant! » —
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
Mais vous vous êtes approchés de la montagne de Sion, de la cité du Dieu vivant qui est la Jérusalem céleste, des myriades qui forment le chœur des anges,
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
de l’assemblée des premiers nés inscrits dans les cieux, du juge qui est le Dieu de tous, des esprits des justes parvenus à la perfection,
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
de Jésus, le médiateur de la nouvelle alliance, et du sang de l’aspersion qui parle plus éloquemment que celui d’Abel.
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
Prenez garde de résister à celui qui parle; car si ceux-là n’ont pas échappé au châtiment, qui ont refusé d’écouter celui qui publiait ses oracles sur la terre, combien moins échapperons-nous, si nous le repoussons, quand il nous parle du haut des cieux:
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
lui, dont la voix ébranla alors la terre, mais qui maintenant a fait cette promesse: « Une fois encore j’ébranlerai non seulement la terre, mais aussi le ciel. »
27 А „ще раз“визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
Ces mots: « Une fois encore », indiquent le changement des choses qui vont être ébranlées comme ayant eu leur accomplissement, afin que celles qui ne doivent pas être ébranlées subsistent à jamais.
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
Ainsi, puisque nous rentrons en possession d’un royaume qui ne sera pas ébranlé, retenons fermement la grâce; par elle rendons à Dieu un culte qui lui soit agréable, avec piété et avec crainte.
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!
Car notre Dieu est aussi un feu dévorant.
