Буття 27
1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“А той відказав йому: „Ось я!“
Исаак ымбэтрынисе ши окий ый слэбисерэ, аша кэ ну май ведя. Атунч а кемат пе Есау, фиул луй чел май маре, ши й-а зис: „Фиуле!” „Ятэ-мэ”, й-а рэспунс ел.
2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...
Исаак а зис: „Ятэ, ам ымбэтрынит ши ну штиу зиуа морций меле.
3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.
Акум дар, те рог, я-ць армеле, толба ши аркул, ду-те ла кымп ши аду-мь вынат.
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.
Фэ-мь о мынкаре, кум ымь плаче мие, ши аду-мь с-о мэнынк, ка сэ те бинекувынтезе суфлетул меу ынаинте де а мури.”
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.
Ребека а аскултат че спуня Исаак фиулуй сэу Есау. Ши Есау с-а дус ла кымп, ка сэ приндэ вынатул ши сэ-л адукэ.
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:
Апой, Ребека а зис фиулуй сэу Иаков: „Ятэ, ам аузит пе татэл тэу ворбинд астфел фрателуй тэу Есау:
7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.
‘Аду-мь вынат ши фэ-мь о мынкаре ка сэ мэнынк, ши те вой бинекувынта ынаинтя Домнулуй, ынаинте де моартя мя.’
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.
Акум, фиуле, аскултэ сфатул меу ши фэ че ыць порунческ.
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.
Ду-те де я-мь дин турмэ дой езь бунь, ка сэ фак дин ей татэлуй тэу о мынкаре густоасэ, кум ый плаче;
10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.
ту ай с-о дучь татэлуй тэу с-о мэнынче, ка сэ те бинекувынтезе ынаинте де моартя луй.”
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!
Иаков а рэспунс мамей сале: „Ятэ, фрателе меу Есау есте пэрос, яр еу н-ам пэр делок.
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.
Поате кэ татэл меу мэ ва пипэи ши вой трече дрепт минчинос ынаинтя луй ши, ын лок де бинекувынтаре, вой фаче сэ винэ песте мине блестемул.”
13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.
Мама са й-а зис: „Блестемул ачеста, фиуле, сэ кадэ песте мине! Аскултэ нумай сфатул меу ши ду-те де аду-ми-й.”
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.
Иаков с-а дус де й-а луат ши й-а адус мамей сале, каре а фэкут о мынкаре кум ый плэчя татэлуй сэу.
15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.
Ын урмэ, Ребека а луат хайнеле челе буне але луй Есау, фиул ей чел май маре, каре се гэсяу акасэ, ши ле-а пус пе Иаков, фиул ей чел май тынэр.
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.
Й-а акоперит ку пеля езилор мыниле ши гытул, каре ерау фэрэ пэр.
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.
Ши а дат ын мына фиулуй сэу Иаков мынкаря густоасэ ши пыня пе каре ле прегэтисе.
18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“
Ел а венит ла татэл сэу ши а зис: „Татэ!” „Ятэ-мэ”, а зис Исаак. „Чине ешть ту, фиуле?”
19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.
Иаков а рэспунс татэлуй сэу: „Еу сунт Есау, фиул тэу чел май маре; ам фэкут че мь-ай спус. Скоалэ-те, рогу-те, шезь де мэнынкэ дин вынатул меу, пентру ка сэ мэ бинекувынтезе суфлетул тэу!”
20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.
Исаак а зис фиулуй сэу: „Кум, л-ай ши гэсит, фиуле?” Ши Иаков а рэспунс: „Домнул Думнезеул тэу ми л-а скос ынаинте.”
21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.
Исаак а зис луй Иаков: „Апропие-те дар, сэ те пипэй, фиуле, ка сэ штиу дакэ ешть ку адевэрат фиул меу Есау сау ну.”
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.
Иаков с-а апропият де татэл сэу Исаак, каре л-а пипэит ши а зис: „Гласул есте гласул луй Иаков, дар мыниле сунт мыниле луй Есау.”
23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.
Ну л-а куноскут, пентру кэ мыниле ый ерау пэроасе, ка мыниле фрателуй сэу Есау, ши л-а бинекувынтат.
24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“А той відказав: „Я“.
Исаак а зис: „Ту ешть деч фиул меу Есау?” Ши Иаков а рэспунс: „Еу сунт.”
25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.
Исаак а зис: „Аду-мь сэ мэнынк дин вынатул фиулуй меу, ка суфлетул меу сэ те бинекувынтезе.” Иаков й-а адус, ши ел а мынкат; й-а адус ши вин ши а бэут.
26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“
Атунч, татэл сэу, Исаак, й-а зис: „Апропие-те дар ши сэрутэ-мэ, фиуле.”
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!
Иаков с-а апропият ши л-а сэрутат. Исаак а симцит миросул хайнелор луй; апой л-а бинекувынтат ши а зис: „Ятэ, миросул фиулуй меу есте ка миросул унуй кымп пе каре л-а бинекувынтат Домнул.
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!
Сэ-ць дя Думнезеу роуэ дин чер Ши грэсимя пэмынтулуй, Грыу ши вин дин белшуг!
29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“
Сэ-ць фие супусе нороаде, Ши нямурь сэ се ынкине ынаинтя та! Сэ фий стэпынул фрацилор тэй, Ши фиий мамей тале сэ се ынкине ынаинтя та! Блестемат сэ фие орьчине те ва блестема Ши бинекувынтат сэ фие орьчине те ва бинекувынта.”
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.
Исаак сфыршисе де бинекувынтат пе Иаков ши абя плекасе Иаков де ла татэл сэу Исаак, кынд фрателе сэу Есау с-а ынторс де ла вынэтоаре.
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“
А фэкут ши ел о мынкаре густоасэ, пе каре а адус-о татэлуй сэу. Ши а зис татэлуй сэу: „Татэ, скоалэ-те ши мэнынкэ дин вынатул фиулуй тэу, пентру ка сэ мэ бинекувынтезе суфлетул тэу!”
32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.
Татэл сэу Исаак й-а зис: „Чине ешть ту?” Ши ел а рэспунс: „Еу сунт фиул тэу чел май маре, Есау.”
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“
Исаак с-а ынспэймынтат фоарте таре ши а зис: „Чине есте атунч чел че а принс вынат ши ми л-а адус? Еу ам мынкат дин тоате ынаинте де а вени ту ши л-ам бинекувынтат. Де ачея ва рэмыне бинекувынтат.”
34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“
Кынд а аузит Есау кувинтеле татэлуй сэу, а скос марь ципете, плине де амэрэчуне, ши а зис татэлуй сэу: „Бинекувынтязэ-мэ ши пе мине, татэ!”
35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“
Исаак а зис: „Фрателе тэу а венит ку виклешуг ши ць-а луат бинекувынтаря.”
36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“
Есау а зис: „Да, ну деӂяба й-ау пус нумеле Иаков, кэч м-а ыншелат де доуэ орь. Мь-а луат дрептул де ынтый нэскут ши ятэ-л акум кэ а венит де мь-а луат ши бинекувынтаря!” Ши а зис: „Н-ай пэстрат ничо бинекувынтаре пентру мине?”
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“
Исаак а рэспунс ши а зис луй Есау: „Ятэ, л-ам фэкут стэпын песте тине ши й-ам дат ка служиторь пе тоць фраций луй, л-ам ынзестрат ку грыу ши вин дин белшуг. Че май пот фаче оаре пентру тине, фиуле?”
38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...
Есау а зис татэлуй сэу: „Н-ай декыт ачастэ сингурэ бинекувынтаре, татэ? Бинекувынтязэ-мэ ши пе мине, татэ!” Ши Есау а ридикат гласул ши а плынс.
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.
Татэл сэу Исаак а рэспунс ши й-а зис: „Ятэ! Локуинца та ва фи липситэ де грэсимя пэмынтулуй Ши де роуа черулуй, де сус.
40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“
Вей трэи дин сабия та Ши вей служи фрателуй тэу, Дар, кынд те вей рэскула, Вей скутура жугул луй де пе гытул тэу!”
41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.
Есау а принс урэ пе Иаков дин причина бинекувынтэрий ку каре-л бинекувынтасе татэл сэу. Ши Есау зичя ын инима са: „Зилеле де бочет пентру татэл меу сунт апроапе, ши апой ам сэ учид пе фрателе меу Иаков.”
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.
Ши ау спус Ребекэй кувинтеле луй Есау, фиул ей чел май маре. Еа а тримис атунч де а кемат пе Иаков, фиул ей чел май тынэр, ши й-а зис: „Ятэ, фрателе тэу Есау вря сэ се рэзбуне пе тине, оморынду-те.
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.
Акум, фиуле, аскултэ сфатул меу: скоалэ-те, фуӂь ла фрателе меу Лабан, ын Харан,
44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,
ши рэмый ла ел кытэва време, пынэ се ва потоли мыния фрателуй тэу,
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“
пынэ ва трече де ла тине урӂия фрателуй тэу ши ва уйта че й-ай фэкут. Атунч вой тримите сэ те кеме. Пентру че сэ фиу липситэ де вой амындой ынтр-о зи?”
46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“
Ребека а зис луй Исаак: „М-ам скырбит де вяцэ дин причина фетелор луй Хет. Дакэ Иаков ва луа о асеменя невастэ динтре фетеле луй Хет, динтре фетеле цэрий ачестея, ла че-мь май есте бунэ вяца?”
