Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Dead flies cause the oil of the perfumer to send forth an evil odor; so does a little folly outweigh wisdom and honor.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
A wise man's heart is at his right hand, but a fool's heart at his left.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Yes also, when the fool walks by the way, his understanding fails him, and he says to everyone that he is a fool.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirit of the ruler rises up against you, do not leave your place; for gentleness lays great offenses to rest.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an evil which I have seen under the sun, the sort of error which proceeds from the ruler.
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Folly is set in great dignity, and the rich sit in a low place.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I have seen servants on horses, and princes walking like servants on the earth.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He who digs a pit may fall into it; and whoever breaks through a wall may be bitten by a serpent.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Whoever carves out stones may be injured by them. Whoever splits wood may be endangered thereby.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the axe is blunt, and one doesn't sharpen the edge, then he must use more strength; but skill brings success.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If the serpent bites before it is charmed, then is there no profit for the charmer's tongue.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of a wise man's mouth are gracious; but a fool is swallowed by his own lips.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the words of his mouth is foolishness; and the end of his talk is mischievous madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
A fool also multiplies words. Man doesn't know what will be; and that which will be after him, who can tell him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The labor of fools wearies every one of them; for he doesn't know how to go to the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to you, land, when your king is a child, and your princes eat in the morning.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessed are you, land, when your king is the son of nobles, and your princes eat in due season, for strength, and not for drunkenness.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By slothfulness the roof sinks in; and through idleness of the hands the house leaks.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
A feast is made for laughter, and wine makes the life glad; and money is the answer for all things.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Do not curse the king, no, not in your thoughts; and do not curse the rich in your bedchamber: for a bird of the sky may carry your voice, and that which has wings may tell the matter.
