1 Самуїлова 27
1 І сказав Давид у серці своїм: „Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу́ до филистимського кра́ю, — і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу́ від руки його“.
Давид шь-а зис ын сине: „Вой пери ынтр-о зи учис де мына луй Саул; ну есте нимик май бине пентру мине декыт сэ фуг ын цара филистенилор, пентру ка Саул сэ ынчетезе сэ мэ май кауте ын тот цинутул луй Исраел; аша вой скэпа де мына луй.”
2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.
Ши Давид с-а скулат, ел ши чей шасе суте де оамень каре ерау ымпреунэ ку ел, ши ау трекут ла Акиш, фиул луй Маок, ымпэратул Гатулуй.
3 І осівся Давид з Ахі́шем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелі́тка Ахіно́ан та Авіґа́їл, коли́шня жінка Нава́лова, кармелі́тка.
Давид ши оамений луй ау рэмас ын Гат, ла Акиш; ышь авя фиекаре фамилия луй ши Давид ышь авя челе доуэ невесте: Ахиноам дин Изреел ши Абигаил дин Кармел, неваста луй Набал.
4 І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його.
Саул, кынд а афлат кэ Давид фуӂисе ла Гат, а ынчетат сэ-л май кауте.
5 А Давид сказав до Ахіша: „Якщо я знайшов милість в оча́х твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства ра́зом із тобою?“
Давид а зис луй Акиш: „Дакэ ам кэпэтат тречере ынаинтя та, рогу-те сэ ми се дя ынтр-уна дин четэциле цэрий ун лок унде сэ пот локуи, кэч пентру че сэ локуяскэ робул тэу ку тине ын четатя ымпэрэтяскэ?”
6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царя́м аж до цього дня.
Ши кяр ын зиуа ачея, Акиш й-а дат Циклагул. Де ачея, Циклагул а фост ал ымпэрацилор луй Иуда пынэ ын зиуа де азь.
7 А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.
Тимпул кыт а локуит Давид ын цара филистенилор а фост де ун ан ши патру лунь.
8 І схо́див Давид та люди його, і напада́ли на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони ме́шканці цього кра́ю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю.
Давид ши оамений луй се суяу ши нэвэляу асупра гешурицилор, гирзицилор ши амалечицилор, кэч нямуриле ачестя локуяу дин времурь векь ын цинутул ачела пынэ ла Шур ши пынэ ын цара Еӂиптулуй.
9 І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну́ та худобу велику, і осли, і верблю́ди, і одежу, — і вертався, і прихо́див до Ахіша.
Давид пустия цинутул ачеста; ну лэса ку вяцэ нич бэрбат, нич фемее, ле луа оиле, боий, мэгарий, кэмилеле, хайнеле ши апой се ынторчя ши се дучя ла Акиш.
10 І питався Ахіш: „На ко́го нападали ви сьогодні?“А Давид казав: „На пі́вдень Юдин, і на пі́вдень Єрахмеелеянина, і на пі́вдень Кенеянина“.
Акиш зичя: „Унде аць нэвэлит азь?” Ши Давид рэспундя: „Спре мязэзи де Иуда, спре мязэзи де иерахмеелиць ши спре мязэзи де кениць.”
11 А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб приве́сти до Ґату, говорячи: „Щоб не доне́сли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його зви́чай по всі дні, коли сидів на филистимській землі“.
Давид ну лэса ку вяцэ нич бэрбат, нич фемее ка сэ винэ ла Гат, „кэч”, се гындя ел, „ей ар путя сэ ворбяскэ ымпотрива ноастрэ ши сэ зикэ: ‘Аша а фэкут Давид’”. Ши ачеста а фост фелул луй де пуртаре ын тот тимпул кыт а локуит ын цара филистенилор.
12 І вірив Ахіш Давидові, говорячи: „Справді обри́днув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!“
Акиш се ынкредя ын Давид ши зичя: „С-а фэкут урыт попорулуй сэу Исраел ши ва рэмыне ын служба мя пе вечие.”
