1 до коринтян 10
1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили;
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;
3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
і всі ту саму їжу духовну їли;
4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос
5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині.
6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.
7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати.
8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі.
9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк.
10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.
11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)
Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. (aiōn g165)
12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.
13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.
14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення.
15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю:
16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?
17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?
19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.
22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?
23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує.
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.
25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
Бо Господня земля і повня її.
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти.
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.
29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маєть ся від совісти другого?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,
33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.
