Від Марка 6
1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
And Jesus departed from there and came to his own city, and his disciples attended him.
2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
And when the sabbath came, he began to teach in the synagogue. And many who heard him were astonished, and said: Whence hath he obtained these things? And, what wisdom is this, which is given to him! and that such mighty works are done by his hands!
3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
Is not this the carpenter, the son of Mary, and the brother of James and of Joses and of Judas and of Simon? And are not his sisters here with us? And they were stumbled in him.
4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
And Jesus said to them: There is no prophet who is little, except in his own city, and among his kindred, and at home.
5 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
And he could not there do even one mighty work, except that he laid his hand on a few sick, and healed them.
6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
And he wondered at the defect of their faith. And he travelled about the villages and taught.
7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
And he called his twelve, and began to send them forth, two and two; and he gave them authority over unclean spirits, to cast them out.
8 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
And he commanded them to take nothing for the journey, except a staff only; neither a wallet, nor bread, nor brass in their purses;
9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
but to be shod with sandals, and not put on two coats.
10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
And he said to them: Into whatever house ye enter, there abide till ye leave the place.
11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
And whoever will not receive you, nor hear you, when ye go out from that place shake off the dust that is under your feet, for a testimony to them. Verily I say to you, There will be comfort for Sodom and Gomorrah in the day of judgment rather than for that city.
12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
And they went out and proclaimed, that men should repent.
13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
And they cast out many demons, and many of the sick they anointed with oil, and healed them.
14 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
And Herod the king heard of Jesus, for his name had become known to him, and he said: John the Baptizer hath risen from the dead: and therefore it is, mighty deeds are done by him.
15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
Others said: He is Elijah: and others: He is a prophet, like one of the prophets.
16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
But when Herod heard of him, he said: He is that John whose head I struck off: he is risen from the dead.
17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
For Herod had sent and seized John and bound him in prison, on account of Herodias, his brother Philips wife, whom he had taken.
18 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
For John had said to Herod: It is not lawful for thee to take thy brother's wife.
19 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
And Herodias herself was an enemy to him, and wished to kill him, but was not able.
20 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
For Herod was afraid of John, because he knew him to be a just and holy man: and he observed him, and gave ear to him in many things and did the things, and he heard him with satisfaction.
21 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
And there was a noted day, when Herod made a supper, in the house of his nativity, for his nobles and the chiliarchs and the chiefs of Galilee.
22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
And the daughter of Herodias came in, and danced; and she pleased Herod and those reclining with him. And the king said to the maid: Ask of me what thou pleasest, and I will give it thee.
23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
And he swore to her: Whatever thou shalt ask, I will give thee, even to the half of my kingdom.
24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
And she went out, and said to her mother: What shall I ask of him? She said to her: The head of John the Baptizer.
25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
And she soon entered with eagerness to the king, and said: I desire that thou, this hour, give me in a dish the head of John the Baptizer.
26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
And it pained the king greatly; yet, on account of the oath, and on account of the guests, he would not deny her:
27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
and the king sent immediately an executioner, and commanded him to bring the head of John. And he went, and struck off the head of John in the prison;
28 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
and brought it on a dish, and gave it to the maid; and the maid gave it to her mother.
29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
And his disciples heard of it; and they came and took up the corpse, and laid it in a Sepulchre.
30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
And the legates assembled before Jesus, and told him all they had done, and all they had taught.
31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
And he said to them: Come, let us go into a desert by ourselves, and rest a little. For there were many going and coming, and they had not opportunity even to eat bread.
32 І поплили в пусте місце човном, окроме.
And they went by ship to a desert place by themselves.
33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
But many saw them, as they departed, and knew them; and from all the cities, they ran thither by land before him.
34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
And Jesus disembarked and saw great multitudes: and he compassionated them, because they were like sheep having no shepherd. And he began to teach them many things.
35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
And when the time was advanced, his disciples came to him, and said to him: This is a desert place, and the time is advanced.
36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
Dismiss them, that they may go into the fields around us and into the villages, and may buy themselves bread; for they have nothing to eat.
37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
And he said to them: Give ye them to eat. They say to him: Shall we go and buy bread of the value of two hundred denarii, and give them to eat?
38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
And he said to them: Go, see how many loaves ye have here. And when they had seen, they say to him: Five loaves and two fishes.
39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
And he bid them make the people recline on the grass by companies.
40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
And they reclined, by companies of a hundred, and of fifty.
41 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
And he took the five loaves and the two fishes, and looked towards heaven, and blessed and brake the bread, and gave to his disciples to set before them: and they divided also the two fishes among them all.
42 І їли всі, й наситились.
And they all ate, and were satisfied.
43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
And they took up twelve baskets full of the fragments and of the fishes.
44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
And they who had eaten bread were five thousand men.
45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
And he immediately constrained his disciples to take ship, and go before him to the other side, to Bethsaida, while he dismissed the multitudes.
46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
And when he had dismissed them, he went to a mountain to pray.
47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
And when evening came, the ship was in the middle of the sea, and he alone on the land.
48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
And he saw them straining themselves in rowing; for the wind was against them. And in the fourth watch of the night, Jesus came to them walking on the waters; and he was disposed to pass by them.
49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
And they saw him walking on the waters, and they supposed that the appearance was a spectre: and they cried out.
50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
For they all saw him, and were afraid. And immediately he spoke with them, and said to them: Take courage; it is I; fear not.
51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
And he entered into the ship to them; and the wind ceased. And they were greatly amazed, and astonished among themselves.
52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
For they did not learn by the bread; because their heart was stupid.
53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
And when they had passed to the other shore, they came to the land of Gennesaret.
54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
And when they went out of the ship, immediately the men of the place knew him.
55 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
And they ran through all that region, and began to bring forth them that were sick, bearing them on beds to where they heard he was.
56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
And wherever he entered into villages or cities, the sick were laid in he streets: and they besought him, that they might touch but the extremity of his raiment. And all they that touched him, were healed.
