До євреїв 2
1 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.
Therefore we ought to be exceedingly cautious, in regard to what we have heard, lest we fall away.
2 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,
For if the word uttered by the medium of angels was confirmed, and every one who heard it, and transgressed it, received a just retribution;
3 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,
how shall we escape, if we despise the things which are our life, things which began to be spoken by our Lord, and were confirmed to us by them who heard from him,
4 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.
while God gave testimony concerning them, by signs and wonders, and by various miracles and distributions of the Holy Spirit, which were given according to his pleasure?
5 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;
For to the angels he hath not subjected the world to come, of which we speak.
6 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?
But as the scripture testifieth, and saith: What is man, that thou art mindful of him? and the son of man, that thou attendest to him?
7 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх;
Thou hast depressed him somewhat lower than the angels: glory and honor hast thou put on his head; and thou hast invested him with authority over the work of thy hand.
8 все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,
And all things hast thou subjected under his feet. And in this subjecting of all things to him, he omitted nothing, which he did not subject. But now, we do not yet see all things subjected to him.
9 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.
But we see him, who was depressed somewhat lower than the angels, to be this Jesus, because of the passion of his death; and glory and honor are placed on his head; for God himself, in his grace, tasted death for all men.
10 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.
For it became him, by whom are all things, and on account of whom are all things, and who bringeth many sons unto his glory, to perfect the prince of their life by suffering.
11 Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,
For he that sanctifieth, and they who are sanctified, are all of one nature. Therefore he is not ashamed to call them brethren;
12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі.
as he saith, I will announce thy name to my brethren; in the midst of the assembly, I will praise thee.
13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог.
And again, I will confide in him. And again, Behold me, and the children whom thou, God, hast given to me.
14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,
For because the children participated in flesh and blood, he also, in like manner, took part in the same; that, by his death, he might bring to naught him who held the dominion of death, namely Satan;
15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству.
and might release them, who, through fear of death, are all their lives subject to bondage.
16 Справді бо не ангелів приймав, а насіннє Авраамове приймав.
For he did not assume a nature from angels, but he assumed a nature from the seed of Abraham.
17 Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людові.
Wherefore it was right, that he should be in all respects like his brethren; that he might be merciful, and a high priest faithful in the things of God, and might make expiation for the sins of the people.
18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти.
For, in that he himself hath suffered, and been tempted, he is able to succor them who are tempted.
