1 до коринтян 11
1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
Be ye imitators of me, as I am of the Messiah.
2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
Moreover I commend you, my Brethren, that in all things ye are mindful of me, and that ye hold fast the precepts as I delivered them to you.
3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог.
And I would have you know, that the head of every man is the Messiah, and the head of the woman is the man, and the head of the Messiah is God.
4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
Every man, who prayeth or prophesieth with his head covered, dishonoreth his head.
5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
And every woman, who prayeth or prophesieth with her head uncovered, dishonoreth her head; for she is on a level with her whose head is shaven.
6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
For if a woman be not covered, let her also be shorn; but if it be shameful for a woman to be shorn or shaven, let her be covered.
7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
The man, indeed, ought not to cover his head, because he is the likeness and glory of God: but the woman is the glory of the man.
8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
For the man was not from the woman, but the woman from the man.
9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
Neither was the man created for the woman's sake, but the woman for the man's sake.
10 Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів.
For this cause ought the woman to have on her head the mark of authority, because of the angels.
11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
Nevertheless, the man is not without the woman, nor the woman without the man, in our Lord.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
For as the woman was from the man, so the man is by the woman; and every thing is from God.
13 Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу?
Judge for yourselves, among yourselves; is it becoming, that a woman pray to God with her head uncovered?
14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому?
Doth not nature teach you, that in a man, if his hair groweth long, it is a reproach to him?
15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
But for a woman, if her hair is abundant, it is a glory to her; for her hair is given to her for a covering.
16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
But if any one is contentious about these things, we on our part have no such custom, nor hath the church of God.
17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
This which I now enjoin, is not as praising you; for ye have not made progress, but have deteriorated.
18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
Because, first; when ye assemble in the church, there are, I hear, divisions among you; and I partly believe it.
19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
For there are to be contentions among you, that the approved among you may be known.
20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
When therefore ye come together, ye eat and drink, not as is becoming on the day of our Lord.
21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся.
But, one and another proceedeth to eat his own supper; and one is hungry, and another is drunken.
22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
What! have ye no houses in which ye can eat and drink? Or, despise ye the church of God, and shame them who have nothing? What shall I say to you? Shall I praise you? In this I praise you not.
23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
For I have received from our Lord, that which I imparted to you; that our Lord Jesus, on the night he was betrayed, took bread,
24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
and blessed, and brake it, and said: " Take, eat; this is my body, which is broken for your sakes: thus do ye, in remembrance of me."
25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
So, after they had supped, he gave also the cup, and said: " This cup is the new testament in my blood: thus do ye, as often as ye drink it, in remembrance of me."
26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
For as often as ye eat this bread, and drink this cup, ye commemorate the death of our Lord, until his advent.
27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
He therefore, who eateth of the bread of the Lord, and drinketh of his cup, and is not worthy of it, is guilty of the blood of the Lord, and of his body.
28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
For this reason, a man should examine himself, and then eat of this bread, and drink of this cup:
29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє.
for, whoever eateth and drinketh of it, while he is unworthy, eateth and drinketh condemnation on himself, by not discerning the body of the Lord.
30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі.
For this cause, many among you are diseased and sickly, and many sleep.
31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
For if we would judge ourselves, we should not be judged.
32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
But when we are judged by our Lord, we are really chastised, that we may not be condemned with the world.
33 Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
Wherefore, my Brethren, when ye assemble to eat, wait ye one for another.
34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
And let him who is hungry, eat at home; that ye may assemble, not for condemnation. And as to other things, I will give you directions when I come.
