Від Матвія 20

1 «Царство Небесне подібне до господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників до свого виноградника.

Thi Himmeriges Rige ligner en Husbonde, som gik ud tidligt om Morgenen for at leje Arbejdere til sin Vingaard.

2 Погодившись із робітниками по одному динаріюв день, він послав їх до свого виноградника.

Og da han var bleven enig med Arbejderne om en Denar om Dagen, sendte han dem til sin Vingaard.

3 Вийшовши о третій годині, він побачив інших, які стояли на ринку без роботи.

Og han gik ud ved den tredje Time og saa andre staa ledige paa Torvet,

4 Він сказав їм: „Ідіть і ви в мій виноградник, і дам вам по справедливості“.

og han sagde til dem: Gaar ogsaa I hen i Vingaarden, og jeg vil give eder, hvad som ret er. Og de gik derhen.

5 Вони пішли. Вийшовши о шостій і о дев’ятій годині, зробив так само.

Han gik atter ud ved den sjette og niende Time og gjorde ligesaa.

6 Коли вийшов об одинадцятій годині, побачив інших і сказав їм: „Чому ви стоїте весь день без роботи?“

Og ved den ellevte Time gik han ud og fandt andre staaende der, og han siger til dem: Hvorfor staa I her ledige hele Dagen?

7 Вони кажуть йому: „Тому що ніхто нас не найняв“. Він говорить: „Ідіть і ви в мій виноградник“.

De sige til ham: Fordi ingen lejede os. Han siger til dem: Gaar ogsaa I hen i Vingaarden!

8 Коли настав вечір, господар виноградника каже своєму управителеві: „Поклич робітників і заплати їм. Почни з останніх до перших“.

Men da det var blevet Aften, siger Vingaardens Herre til sin Foged: Kald paa Arbejderne, og betal dem deres Løn, idet du begynder med de sidste og ender med de første!

9 Ті, що прийшли об одинадцятій годині, отримали кожен по динарію.

Og de, som vare lejede ved den ellevte Time, kom og fik hver en Denar.

10 Ті, що прийшли першими, думали, що отримають більше, але й вони отримали по динарію.

Men da de første kom, mente de, at de skulde faa mere; og ogsaa de fik hver en Denar.

11 Отримавши, вони нарікали на господаря,

Men da de fik den, knurrede de imod Husbonden og sagde:

12 кажучи: „Ці останні працювали тільки одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що зносили тягар дня та спеку“.

Disse sidste have kun arbejdet een Time, og du har gjort dem lige med os, som have baaret Dagens Byrde og Hede.

13 Він же сказав одному з них: „Друже, я не ображаю тебе, чи не за динарія ти домовлявся зі мною?

Men han svarede og sagde til en af dem: Ven! jeg gør dig ikke Uret; er du ikke bleven enig med mig om en Denar?

14 Тож візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати, як тобі.

Tag dit og gaa! Men jeg vil give denne sidste ligesom dig.

15 Хіба я не можу зробити того, що хочу, з тим, що моє? Чи твоє око заздрісне через те, що я добрий?“

Eller har jeg ikke Lov at gøre med mit, hvad jeg vil? Eller er dit Øje ondt, fordi jeg er god?

16 Так останні будуть першими, а перші – останніми. Бо багато покликаних, та мало обраних».

Saaledes skulle de sidste blive de første, og de første de sidste; thi mange ere kaldede, men faa ere udvalgte.”

17 Прямуючи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо й дорогою сказав їм:

Og da Jesus drog op til Jerusalem, tog han de tolv Disciple til Side og sagde til dem paa Vejen:

18 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і там Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам; вони засудять Його на смерть,

„Se, vi drage op til Jerusalem, og Menneskesønnen skal overgives til Ypperstepræsterne og de skriftkloge; og de skulle dømme ham til Døden

19 віддадуть язичникам для знущання, катування та розп’яття, але третього дня Він воскресне».

og overgive ham til Hedningerne til at spottes og hudstryges og korsfæstes; og paa den tredje Dag skal han opstaa.”

20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих разом зі своїми синами. Вклонившись, вона [хотіла] щось попросити в Нього.

Da gik Zebedæus's Sønners Moder til ham med sine Sønner og faldt ned for ham og vilde bede ham om noget.

21 Він запитав її: ―Що бажаєш Мені сказати? Вона сказала: ―Накажи, щоб двоє моїх синів сиділи в Царстві Твоєму: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе.

Men han sagde til hende: „Hvad vil du?” Hun siger til ham: „Sig, at disse mine to Sønner skulle i dit Rige sidde den ene ved din højre, den anden ved din venstre Side.”

22 Ісус у відповідь сказав їм: ―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я питиму, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся? Вони відповіли: ―Зможемо!

Men Jesus svarede og sagde: „I vide ikke, hvad I bede om. Kunne I drikke den Kalk, som jeg skal drikke?” De sige til ham: „Det kunne vi.”

23 Він сказав їм: ―Чашу Мою ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені. Але щоб сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені Моїм Отцем.

Han siger til dem: „Min Kalk skulle I vel drikke; men det at sidde ved min højre og ved min venstre Side tilkommer det ikke mig at give; men det gives til dem, hvem det er beredt af min Fader.”

24 Решта десятеро [учнів], почувши про це, обурилися на двох братів.

Og da de ti hørte dette, bleve de vrede paa de to Brødre.

25 Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що керівники народів володіють ними, а сильні світу панують над ними.

Men Jesus kaldte dem til sig og sagde: „I vide, at Folkenes Fyrster herske over dem, og de store bruge Myndighed over dem.

26 Але серед вас не так має бути: хто хоче стати великим між вами, той має стати вашим слугою.

Saaledes skal det ikke være iblandt eder; men den, som vil blive stor iblandt eder, han skal være eders Tjener;

27 І хто хоче бути першим, нехай буде вашим рабом.

og den, som vil være den ypperste iblandt eder, han skal være eders Træl.

28 Так само й Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».

Ligesom Menneskesønnen ikke er kommen for at lade sig tjene, men for at tjene og give sit Liv til en Genløsning for mange.”

29 Коли вони виходили з Єрихона, багато людей пішло за Ним.

Og da de gik ud af Jeriko, fulgte en stor Folkeskare ham.

30 І ось двоє сліпих, котрі сиділи біля дороги, почувши, що Ісус проходить повз них, почали голосно кричати: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!

Og se, to blinde sade ved Vejen, og da de hørte, at Jesus gik forbi, raabte de og sagde: „Herre, forbarm dig over os, du Davids Søn!”

31 Натовп докоряв їм, щоб мовчали. Але вони ще голосніше закричали: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!

Men Skaren truede dem, at de skulde tie; men de raabte endnu stærkere og sagde: „Herre, forbarm dig over os, du Davids Søn!”

32 Ісус зупинився, покликав їх та сказав: ―Що хочете, щоб Я зробив для вас?

Og Jesus stod stille og kaldte paa dem og sagde: „Hvad ville I, at jeg skal gøre for eder?”

33 Вони відповіли: ―Господи, щоб відкрилися наші очі!

De sige til ham: „Herre! at vore Øjne maatte oplades.”

34 Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей – і вони відразу прозріли та пішли за Ним.

Og Jesus ynkedes inderligt og rørte ved deres Øjne. Og straks bleve de seende, og de fulgte ham.