2 до коринтян 3
1 Чи не починаємо ми знову самих себе рекомендувати? Чи нам потрібні, як деяким, рекомендаційні листи для вас чи від вас?
Begynde vi atter at anbefale os selv? eller behøve vi, som nogle, Anbefalingsbreve til eder eller fra eder?
2 Ви і є нашим листом, написаним у наших серцях, який знають і читають усі люди.
I ere vort Brev, som er indskrevet i vore Hjerter, og som kendes og læses af alle Mennesker,
3 Ви показуєте, що ви – лист Христа, результат нашого служіння, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на кам’яних таблицях, а на таблицях людських сердець.
idet det ligger klart for Dagen, at I ere et Kristi Brev, udfærdiget af os, indskrevet ikke med Blæk, men med den levende Guds Aand, ikke paa Stentavler, men paa Hjerters Kødtavler.
4 Цю впевненість ми маємо завдяки Христу перед Богом.
Men en saadan Tillid have vi til Gud ved Kristus,
5 Не тому, що ми самі здатні й це наша заслуга. Навпаки, наша здібність – від Бога,
ikke at vi af os selv ere dygtige til at udtænke noget som ud af os selv; men vor Dygtighed er af Gud,
6 Який зробив нас здібними [бути] служителями Нового Завіту – не букви, а Духа. Адже буква вбиває, а Дух оживляє.
som ogsaa gjorde os dygtige til at være en ny Pagts Tjenere, ikke Bogstavens, men Aandens; thi Bogstaven ihjelslaar, men Aanden levendegør.
7 Але якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було прославлене так, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея через славу його обличчя, яка минала,
Men naar Dødens Tjeneste, med Bogstaver indristet i Stene, fremtraadte i Herlighed, saa at Israels Børn ikke kunde fæste Øjet paa Mose Ansigt paa Grund af hans Ansigts Herlighed, som dog forsvandt,
8 то чи не буде служіння Духа славнішим?!
hvorledes skal da ikke Aandens Tjeneste end mere være i Herlighed?
9 Якщо [в] служінні осуду [є] слава, то служіння праведності набагато перевершує [його] в славі.
Thi naar Fordømmelsens Tjeneste havde Herlighed, er meget mere Retfærdighedens Tjeneste rig paa Herlighed.
10 Адже те, що було прославлене, насправді прославленим не було у порівнянні зі славою, яка [його] перевершує.
Ja, det herlige er jo i dette Tilfælde endog uden Herlighed i Sammenligning med den endnu større Herlighed.
11 І якщо те, що минає, [мало] славу, то набагато більшу славу [має] те, що не минає.
Thi naar det, der forsvandt, fremtraadte med Herlighed, da skal meget mere det, der bliver, være i Herlighed.
12 Тому, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю,
Efterdi vi altsaa have et saadant Haab, gaa vi frem med stor Frimodighed
13 а не як Мойсей, який ставив собі покривало на лице, щоб сини Ізраїля не дивилися на кінець того, що минає.
og gøre ikke som Moses, der lagde et Dække over sit Ansigt, for at Israels Børn ikke skulde fæste Øjet paa, at det, der forsvandt, fik Ende.
14 Проте їхній розум був притуплений, бо й досі під час читання Старого Завіту це покривало залишається незнятим, адже [воно] може бути знятим [лише] в Христі.
Men deres Tanker bleve forhærdede; thi indtil den Dag i Dag forbliver det samme Dække over Oplæsningen af den gamle Pagt uden at tages bort; thi i Kristus er det, at det svinder.
15 І донині, кожного разу, як зачитується Мойсей, на їхньому серці лежить покривало.
Men der ligger indtil denne Dag et Dække over deres Hjerte, naar Moses oplæses;
16 Однак коли [людина] повертається до Господа, покривало знімається.
naar de derimod omvende sig til Herren, da borttages Dækket.
17 Господь – це Дух, а де Дух Господа, там свобода.
Men Herren er Aanden, og hvor Herrens Aand er, er der Frihed.
18 І всі ми з непокритим лицем, відображаючи Божу славу, немов у дзеркалі, змінюємося згідно з Його образом, із слави в славу як від Господа, Духа.
Men alle vi, som med ubedækket Ansigt skue Herrens Herlighed som i et Spejl, blive forvandlede til det samme Billede, fra Herlighed til Herlighed, saasom det er fra Aandens Herre.
