Salmos 78
1 Un salmo (masquil) de Asaf. Escucha, pueblo mío, lo que tengo para enseñarte. Escucha lo que vengo a decirte.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Te enseñaré dichos sabios; y te explicaré misterios del pasado
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 que he escuchado antes y sobre los cuales he reflexionado. Son historias de nuestros antepasados que han sido transmitidas por generaciones.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 No las ocultaremos de nuestros hijos. Le contaremos a la siguiente generación sobre las maravillas que Dios ha hecho; sobre su poder y grandes obras.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Él entregó sus leyes a los descendientes de Jacob; dio sus instrucciones al pueblo de Israel. Él ordenó a nuestros padres para que las enseñaran a sus hijos,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 a fin de que la siguiente generación—los que aún no habían nacido—entendieran y crecieran para enseñar a sus hijos.
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 De esta forma debían mantener su fe en Dios y no olvidar lo que Dios ha hecho, así como seguir sus mandamientos.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Para que no fueran como sus antepasados, una generación terca y rebelde que carecía de fe y fidelidad.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Los soldados de Efraín, aunque estaban armados con arcos, huyeron el día de la batalla.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 No cumplieron el pacto de Dios, y se negaron a seguir sus leyes.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Ignoraronl lo que Dios había hecho, y las maravillas que les había mostrado antes:
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 los milagros que había hecho por sus antepasados en Zoán, en Egipto.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Él dividió el mar en dos y los condujo a través de él, manteniendo las aguas como muros a cada lado.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Él los guiaba con una nube en el día, y de noche con una nube de fuego.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Partió las rocas en el desierto para darle agua abundante a su pueblo. Aguas profundas como el océano.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 ¡Él hizo que de las piedras fluyera agua como un río!
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Pero ellos siguieron pecando contra él, rebelándose contra el Altísimo mientras andaban por el desierto.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Deliberadamente provocaban a Dios, exigiendo las comidas que tanto anhelaban.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Insultaron a Dios diciendo: “¿Puede Dios darnos comida aquí en el desierto?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Si bien puede golpear una roca y hacer que de ellas fluya agua como corrientes de río, ¿puede acaso darnos pan? ¿Puede darnos carne?”
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Cuando el Señor oyó esto, se enojó mucho, y el fuego de su enojo se encendió contra los descendientes de Jacob, el pueblo de Israel,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 porque ellos no creyeron en Dios y no confiaron en que podía cuidar de ellos.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Tanto fue su enojo que ordenó a los cielos se abrieran,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 e hizo llover maná del cielo, dándoles así pan celestial.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Los seres humanos comieron del pan que comen los ángeles. Y les dio más que suficiente.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Luego hizo soplar un viento desde el Este, y por su poder también hizo soplar el viento que viene del Sur.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Hizo llover carne como tan abundante como el polvo. Las aves eran muchas, como la arena de la playa.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 E hizo caer las aves en medio del campamento, y alrededor de sus carpas.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Y comieron hasta que se saciaron. Les dio la comida que tanto deseaban.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Pero antes de saciar su apetito, mientras aún masticaban la carne,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Dios se enojó con ellos e hizo morir a los hombres más fuertes, derribándolos en plena juventud.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 A pesar de esto, siguieron pecando. A pesar de los milagros, se negaban a creer en él.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Así que apagó sus vidas vanas, e hizo que terminaran sus años con horror.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Cuando Dios comenzó a matarlos, volvieron con oraciones a él, arrepentidos de su pecado.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Se acordaron de que Dios era su roca, que el Dios Altísimo era su salvador.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Entonces lo comenzaron adular de labios para afuera, pero solo mentían.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 En sus corazones no eran sinceros y no guardaron el pacto que tenían con él.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Pero por su compasión él perdonó su pecado y no los destruyó. Muchas veces contuvo su enojo y no desató toda su furia.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Dios recordó que eran simples mortales, y que eran como el viento que se va y no regresa.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Cuántas veces se rebelaron contra él en el desierto, causándole tristeza.
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Una y otra vez provocaron a Dios, causando dolor al Santo de Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Olvidaron la fuerza con la que él los rescató de sus opresores,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 haciendo milagros en Egipto, y maravillas en la llanura de Zoán.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Allí convirtió sus ríos y fuentes de agua en sangre, de modo que nadie podía beber de ellos.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Envió moscas para destruirlos, y ranas para que los arruinaran.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Dio sus cultivos a las langostas, y todo el fruto de su trabajo fue devorado por ellas.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Destruyó sus viñedos con granizo, y sus higueras con aguanieve.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Dejó su ganado a merced del granizo y sus animales fueron destruidos por relámpagos.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Envió sobre ellos su ira feroz: Rabia, hostilidad y agonía. Por ello envió un grupo de ángeles destructores.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Desató su ira sobre ellos y no los salvó de la muerte, sino que los dejó morir por causa de esta plaga.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Entonces mató al hijo mayor de cada familia en Egipto, todos los que habían sido concebidos como primogénitos en las carpas de Ham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Pero a su pueblo guió como ovejas, y los condujo como un rebaño en el desierto.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Los llevó a un lugar seguro, y no tuvieron nada que temer. Ahogó a sus enemigos en el mar.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Los llevó hasta la frontera de su tierra santa, a esta tierra montañosa que había conquistado para ellos.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 A las naciones infieles las expulsaba a su paso. Dividió la tierra para que la hicieran suya. Estableció las tribus de Israel en sus carpas.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Pero ellos siguieron provocando al Altísimo, siendo rebeldes contra él. No siguieron sus enseñanzas.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Así como sus antiguos padres se alejaron de Dios y fueron infieles a él, tan torcidos como un arco doblado que no sirve.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Provocaron su ira con sus altares paganos y despertaron su celo con sus ídolos.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Cuando Dios escuchó que adoraban a otros dioses se enfureció y rechazó por completo a Israel.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Entonces abandonó su lugar en Siloé, el Tabernáculo en el que vivía en medio del pueblo.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Además entregó el arca de su poder, dejando que manos enemigas la tomaran.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Entregó a su pueblo y permitió que lo masacraran a espada, pues estaba furioso con su pueblo escogido.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Sus hombres más jóvenes fueron quemados, y las mujeres jóvenes no lograron cantar sus cánticos de bodas.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Sus sacerdotes fueron asesinados con espadas y sus viudas no pudieron hacer duelo por ellos.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Entonces el Señor reaccionó como si hubiera despertado del sueño, como un guerrero que se despierta después de embriagarse con vino.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Venció a sus enemigos, atacándolos por la espalda y exponiéndolos a vergüenza eterna.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Rechazó a los descendientes de José y no elegió más a la tribu de Eraín.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 En su lugar eligió a la tribu de Judá y al Monte de Sión, al cual amaba.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Allí construyó su santuario, tan alto como el cielo, y lo puso allí en esa tierra para que existiera eternamente.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Eligió a su siervo David, tomándolo de entre los rediles de ovejas,
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 y lo llevó de cuidar ovejas y corderos, a ser un pastor de los descendientes de Jacob, el pueblo especial de Dios: Israel.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Como un pastor cuidó de ellos con sincera devoción, y los condujo con manos hábiles.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
