Psalmi 144
1 Blagoslovljen bodi Gospod, moja moč, ki uči moje roke za vojno in moje prste za boj,
Псалом Давидів. Благословенний Господь, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни.
2 moja dobrota in moja trdnjava, moj visoki stolp in moj osvoboditelj, moj ščit in tisti, v katerega zaupam, ki moje ljudstvo podjarmlja pod mene.
[Він] – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій.
3 Gospod, kaj je človek, da ti jemlješ spoznanje o njem! Ali človeški sin, da delaš obračun o njem!
Господи, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього?
4 Človek je podoben ničevosti, njegovi dnevi so kakor senca, ki mineva.
Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає.
5 Upogni svoje nebo, oh Gospod in pridi dol, dotakni se gora in se bodo kadile.
Господи, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться.
6 Vrzi bliskanje in jih razkropi; izstreli svoje puščice in jih uniči.
Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх.
7 Pošlji svojo roko od zgoraj, odstrani me in osvobodi me iz velikih vodá, pred roko tujih otrok,
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців,
8 čigar usta govorijo prazne reči in je njihova desnica desnica neresnice.
що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
9 Zapel ti bom novo pesem, oh Bog, na plunko in glasbilo desetih strun ti bom prepeval hvalnice.
Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю –
10 On je, ki kraljem daje rešitev duš, ki osvobaja Davida, svojega služabnika, pred škodljivim mečem.
Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча.
11 Reši me in osvobodi me pred roko tujih otrok, katerih usta govorijo prazne reči in je njihova desnica desnica neresnice,
Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
12 da bodo naši sinovi lahko kakor sadike odrasle v svoji mladosti, da bodo naše hčere kakor vogalni kamni, pološčeni po podobnosti palače,
Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу;
13 da bodo naše kašče lahko polne, nudeč vse vrste zalog, da lahko naše ovce na naših ulicah skotijo tisoče in deset tisoče,
комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої [будуть] тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших;
14 da bodo naši voli lahko močni za delo, da ne bo vloma niti izginjanja, da na naših ulicah ne bo pritoževanja.
бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому [в стіні], ні виходу [в полон], ані зойку на вулицях наших.
15 Srečno je tisto ljudstvo, ki je v takšni zadevi, da, srečno je tisto ljudstvo, čigar Bog je Gospod.
Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – Господь!
