Job 19
1 Potem je Job odgovoril in rekel:
А Йов відповів та й сказав:
2 »Doklej boste mučili mojo dušo in me z besedami lomili na koščke?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Teh desetkrat ste me grajali. Ni vas sram, da se mi delate tujce.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Če je res to, da sem zašel, moja zmota ostaja z menoj.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Če se boste zares povzdigovali zoper mene in zoper mene obsojali moj očitek,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 vedite torej, da me je Bog zrušil in me obdal s svojo mrežo.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Glej, kričim o krivici, toda nisem slišan; na glas vpijem, toda tam ni sodbe.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Ogradil je mojo stezo, da ne morem mimo in postavil je temo na moje poti.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Oropal me je moje slave in odvzel krono iz moje glave.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Uničil me je na vsaki strani in odšel sem. Moje upanje je odstranil kakor drevo.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Prav tako je zoper mene vžgal svoj bes in me šteje kakor enega izmed svojih sovražnikov.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Njegova krdela so prišla skupaj in dvignila njihovo pot zoper mene in se utaborila naokoli mojega šotora.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Moje brate je postavil daleč od mene in moji znanci so se resnično odtujili od mene.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Moja žlahta je odpovedala in moji zaupni prijatelji so me pozabili.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Tisti, ki prebivajo v moji hiši in moje služabnice me imajo za tujca. Neznanec sem v njihovih očeh.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Poklical sem svojega služabnika, pa mi ni dal nobenega odgovora. Prosil sem ga s svojimi usti.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Moj dih je tuj moji ženi, čeprav sem prosil zaradi otrok svojega lastnega telesa.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Da, mladi otroci so me prezirali. Vzdignil sem se in oni so govorili zoper mene.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Vsem svojim bližnjim prijateljem sem se gnusil. Tisti, ki sem jih imel rad, so se obrnili zoper mene.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Moje kosti se lepijo na mojo kožo in na moje meso in pobegnil sem s kožo med svojimi zobmi.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Imejte usmiljenje z menoj, imejte usmiljenje z menoj, oh vi, moji prijatelji, kajti Božja roka se me je dotaknila.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Čemu me preganjate kakor Bog in niste nasičeni z mojim mesom?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Oh da bi bile moje besede sedaj zapisane! Oh, da bi bile natisnjene v knjigi!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 Da bi bile vgravirane z železnim peresom in svincem v skalo na veke!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Kajti jaz vem, da moj odkupitelj živi in da bo na zadnji dan stal nad zemljo.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Čeprav po moji koži črvi uničijo to telo, bom vendar v svojem mesu videl Boga,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 ki ga bom videl zase in moje oči bodo gledale in ne drug, čeprav je moja notranjost použita znotraj mene.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Toda vi bi morali reči: ›Zakaj ga preganjamo, ‹ glede na to, da je korenina zadeve najdena v meni?
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Bojte se meča, kajti bes prinaša kaznovanja meča, da boste lahko vedeli, da je sodba.«
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
