Псалтирь 89
1 Разума Ефама Израилтянина. Милости Твоя, Господи, во век воспою, в род и род возвещу истину Твою усты моими.
Роздуми Етана-езрахітянина. Про милість Господа повіки співатиму, з роду в рід звіщатиму Його вірність.
2 Зане рекл еси: в век милость созиждется: на небесех уготовится истина Твоя.
Кажу-бо я: навіки поставлена милість, на небесах утверджена Твоя вірність.
3 Завещах завет избранным Моим, кляхся Давиду рабу Моему:
«Уклав Я Завіт Свій з обраним Моїм, поклявся Я Давидові, рабу Своєму:
4 до века уготоваю семя твое, и созижду в род и род престол твой.
навіки утверджу насіння Твоє, із роду в рід [непохитно] поставлю престол твій». (Села)
5 Исповедят небеса чудеса Твоя, Господи, ибо истину Твою в церкви святых.
І небеса прославлять чудеса Твої, Господи, Твою вірність – на зібранні святих.
6 Яко кто во облацех уравнится Господеви? Уподобится Господеви в сынех Божиих?
Бо хто на хмарах може стати в один ряд із Господом? Хто серед синів Божих міг би бути подібним до Господа?
7 Бог прославляемь в совете святых, велий и страшен есть над всеми окрестными Его.
Бог трепетно вшанований на великій раді святих і грізний серед усіх, хто Його оточує.
8 Господи Боже сил, кто подобен Тебе? Силен еси, Господи, и истина Твоя окрест Тебе.
Господи, Боже Воїнств, хто такий могутній, як Ти? Вірність Твоя – навколо Тебе.
9 Ты владычествуеши державою морскою: возмущение же волн его Ты укрочаеши.
Ти пануєш над розбурханим морем; коли здіймаються хвилі його, Ти втихомирюєш їх.
10 Ты смирил, еси, яко язвена, гордаго: мышцею силы Твоея расточил еси враги Твоя.
Ти вразив Раава, немов убитого в бою; Своїм раменом міцним Ти розсіяв ворогів Своїх.
11 Твоя суть небеса, и Твоя есть земля: вселенную и исполнение ея Ты основал еси.
Твої небеса і земля Твоя; Ти заснував всесвіт і все, що наповнює його.
12 Север и море Ты создал еси: Фавор и Ермон о имени Твоем возрадуетася.
Ти створив північ і південь; гори Тавор і Хермон веселяться іменем Твоїм.
13 Твоя мышца с силою: да укрепится рука Твоя, и вознесется десница Твоя.
Рамено Твоє могутнє, рука Твоя міцна, піднесена правиця Твоя.
14 Правда и судба уготование престола Твоего: милость и истина предидете пред лицем Твоим.
Правда й справедливість – основа Твого престолу, милість та істина йдуть перед Твоїм обличчям.
15 Блажени людие ведущии воскликновение: Господи, во свете лица Твоего пойдут,
Блаженний народ, що знає звук сурми – у світлі Твого обличчя, Господи, вони ходять.
16 и о имени Твоем возрадуются весь день, и правдою Твоею вознесутся.
Іменем Твоїм веселяться цілий день і праведністю Твоєю підносяться.
17 Яко похвала силы их Ты еси, и во благоволении Твоем вознесется рог наш:
Бо окраса їхньої міці – Ти, і завдяки прихильності Твоїй наш ріг піднесеться.
18 яко Господне есть заступление, и Святаго Израилева царя нашего.
Адже від Господа – щит наш, і від Святого Ізраїлевого – цар наш.
19 Тогда глаголал еси в видении сыновом Твоим, и рекл еси: положих помощь на сильнаго, вознесох избраннаго от людий Моих:
Колись промовляв Ти у видінні вірним Своїм, кажучи: «Я подав допомогу воїну, підніс обраного з народу.
20 обретох Давида раба Моего, елеем святым Моим помазах его.
Я знайшов Давида, раба Мого, олією святою помазав його.
21 Ибо рука Моя заступит его, и мышца Моя укрепит его.
Рука Моя підтримає його, рамено Моє зміцнить його.
22 Ничтоже успеет враг на него, и сын беззакония не приложит озлобити его.
Не здолає його ворог, і син беззаконня не буде його гнітити.
23 И ссеку от лица его враги его, и ненавидящыя его побежду:
Пошматую перед ним усіх ворогів його й розіб’ю ненависників його.
24 и истина Моя и милость Моя с ним, и о имени Моем вознесется рог его:
Вірність і милість Моя з ним, і в ім’я Моє піднесеться ріг його.
25 и положу на мори руку его, и на реках десницу его.
Покладу його руку на море, а його правицю – на ріки.
26 Той призовет Мя: отец мой еси Ты, Бог мой и заступник спасения моего.
Він буде кликати Мене: „Ти – мій Батько, мій Бог і скеля мого спасіння!“
27 И Аз первенца положу его, высока паче царей земных:
Я зроблю його первістком, вищим від усіх царів землі.
28 в век сохраню ему милость Мою, и завет Мой верен ему:
Повіки берегтиму милість Мою до нього, і Завіт Мій з ним буде непорушним.
29 и положу в век века семя его, и престол его яко дние неба.
Продовжу насіння його навіки, і престол його – як дні неба.
30 Аще оставят сынове его закон Мой, и в судбах Моих не пойдут:
Якщо ж залишать нащадки його Закон Мій і не будуть ходити за Моїми законами правосуддя,
31 аще оправдания Моя осквернят, и заповедий Моих не сохранят:
якщо статутами Моїми знехтують і заповідей Моїх дотримуватися не будуть,
32 посещу жезлом беззакония их, и ранами неправды их,
то Я жезлом покараю беззаконня їхні й ударами – їхні гріхи.
33 милость же Мою не разорю от них, ни преврежду во истине Моей:
Але милості Моєї не відійму від нього й не зраджу вірності Моєї.
34 ниже оскверню завета Моего, и исходящих от уст Моих не отвергуся.
Не збезчещу Завіт Мій і того, що вийшло із вуст Моїх, не зміню.
35 Единою кляхся о святем Моем: аще Давиду солжу?
Одного разу заприсягнув Я святістю Моєю, як же [тепер] скажу Я неправду Давидові?
36 Семя его во век пребудет, и престол его яко солнце предо Мною,
Насіння його повік перебуватиме, і престол його, як сонце, переді Мною,
37 и яко луна совершена в век, и свидетель на небеси верен.
як той місяць – свідок вірний на хмарах – навіки утверджений». (Села)
38 Ты же отринул еси и уничижил, негодовал еси помазаннаго Твоего:
Але Ти знехтував, відкинув, розгнівався на Свого помазанця.
39 разорил еси завет раба Твоего, осквернил еси на земли святыню его:
Ти зневажив Завіт із рабом Своїм, кинув на землю вінець його.
40 разорил еси вся оплоты его, положил еси твердая его страх.
Ти зруйнував усі огорожі його, перетворив фортеці його на руїну.
41 Расхищаху его вси мимоходящии путем, бысть поношение соседом своим.
Грабують його всі, хто проходить дорогою; він став ганьбою для сусідів своїх.
42 Возвысил еси десницу стужающих ему, возвеселил еси вся враги его:
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх його ворогів.
43 отвратил еси помощь меча его и не заступил еси его во брани:
Ти повернув назад вістря його меча й не підтримав його на війні.
44 разорил еси от очищения его, престол его на землю повергл еси:
Ти поклав край його величі й престол його кинув на землю.
45 умалил еси дни времене его, облиял еси его студом.
Ти скоротив дні юності його, вкрив його соромом. (Села)
46 Доколе, Господи, отвращаешися в конец, разжжется яко огнь гнев Твой?
Доки, Господи, ховатися будеш? Чи назавжди? [Доки] палатиме, як вогонь, гнів Твій?
47 Помяни, кий мой состав: еда бо всуе создал еси вся сыны человеческия?
Згадай, яке швидкоплинне життя моє! Для якого марного [життя] Ти створив усіх синів людських!
Чи може хто жити й не побачити смерті? Чи може хто врятувати душу свою від царства мертвих? (Села) (Sheol h7585)
49 Где суть милости Твоя древния, Господи, имиже клялся еси Давиду во истине Твоей?
Де ж милість Твоя, яку раніше Ти з’являв, Володарю, про яку присягався Давидові вірністю Своєю?
50 Помяни, Господи, поношение раб Твоих, еже удержах в недре моем многих язык:
Згадай, Володарю, ганьбу рабів Твоїх, яку я терплю в нутрі моєму від численних народів,
51 имже поносиша врази Твои, Господи, имже поносиша изменению христа Твоего.
як безчестять вороги Твої, Господи, як неславлять сліди помазанця Твого.
52 Благословен Господь во век: буди, буди.
Благословенний Господь повіки!
