Псалтирь 142

1 Разума Давиду, внегда быти ему в вертепе молящемуся.

我高聲向上主呼求， 我高聲向天主求助。

2 Гласом моим ко Господу воззвах, гласом моим ко Господу помолихся.

我向他傾吐我的愁苦，我向他陳訴我的憂慮。

3 Пролию пред Ним моление мое, печаль мою пред ним возвещу.

當我精神愁苦的時候，惟有您知悉我的路途。在我行走的道路途中；他們給我設下陷阱。

4 Внегда изчезати от мене духу моему, и ты познал еси стези моя: на пути сем, по немуже хождах, скрыша сеть мне.

我向右觀察細看，沒有一個熟悉我的人！沒有一人我可投奔，沒有一人為我操心。

5 Сматрях одесную и возглядах, и не бе знаяй мене: погибе бегство от мене, и несть взыскаяй душу мою.

上主，我今呼號說：你是我的避難所，在這活人的地方，你就是我的福爵。

6 Воззвах к Тебе, Господи, рех: Ты еси упование мое, часть моя еси на земли живых.

求您傾聽我的哀號，因我十分可憐無靠，求您救我脫離迫害我的人，因他們是比我強悍的人。

7 Вонми молению моему, яко смирихся зело: избави мя от гонящих мя, яко укрепишася паче мене. Изведи из темницы душу мою, исповедатися имени Твоему: мене ждут праведницы, дондеже воздаси мне.

求您引領我出離監牢，好讓我讚美您的名號。義人前呼後擁歡迎我，因為您大量恩待了我。