Psalmi 127

1 Ako Gospod neæe graditi doma, uzalud se muèe koji ga grade; ako neæe Gospod èuvati grada, uzalud ne spava stražar.

Пісня проча́н. Соломо́нова.

2 Uzalud ranite, dockan liježete, jedete hljeb umorni; milome svojemu on daje san.

Даре́мно вам ра́но вставати, допі́зна сидіти, їсти хліб загорьо́ваний, — Він і в спанні́ подасть другові Своє́му!

3 Evo našljedstva od Gospoda: djeca, porod je dar od njega.

Діти — спа́дщина Господнє, плід утро́би — нагоро́да!

4 Što su strijele u ruci jakome, to su sinovi mladi.

Як стрі́ли в руках того ве́летня, так і сини́ молоді́:

5 Blago èovjeku koji je njima napunio tul svoj! Neæe se osramotiti kad se stanu razgovarati s neprijateljima na vratima.

блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми!