Jov 27
1 I Jov nastavi besjedu svoju i reèe:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Tako da je živ Bog, koji je odbacio parbu moju, i svemoguæi, koji je ojadio dušu moju,
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 Dok je duša moja u meni, i duh Božji u nozdrvama mojim,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Neæe usne moje govoriti bezakonja, niti æe jezik moj izricati prijevare.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Ne dao Bog da pristanem da imate pravo; dokle dišem, neæu otstupiti od svoje dobrote.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Držaæu se pravde svoje, niti æu je ostaviti; neæe me prekoriti srce moje dokle sam živ.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Neprijatelj moj biæe kao bezbožnik, i koji ustaje na me, kao bezakonik.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Jer kako je nadanje licemjeru, kad se lakomi a Bog æe išèupati dušu njegovu?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Hoæe li Bog uslišiti viku njegovu kad na nj doðe nevolja?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Hoæe li se svemoguæemu radovati? hoæe li prizivati Boga u svako vrijeme?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Uèim vas ruci Božjoj, i kako je u svemoguæega ne tajim.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Eto, vi svi vidite, zašto dakle jednako govorite zaludne stvari?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 To je dio èovjeku bezbožnom od Boga, i našljedstvo koje primaju nasilnici od svemoguæega.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Ako mu se množe sinovi, množe se za maè, i natražje njegovo neæe se nasititi hljeba.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Koji ostanu iza njega, na smrti æe biti pogrebeni, i udovice njihove neæe plakati.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Ako nakupi srebra kao praha, i nabavi haljina kao blata,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 Što nabavi, obuæi æe pravednik, i srebro æe dijeliti bezazleni.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Gradi sebi kuæu kao moljac, i kao kolibu koju naèini èuvar.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Bogat æe umrijeti a neæe biti pribran; otvoriæe oèi a nièega neæe biti.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Stignuæe ga strahote kao vode; noæu æe ga odnijeti oluja.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Uzeæe ga vjetar istoèni, i otiæi æe; vihor æe ga odnijeti s mjesta njegova.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 To æe Bog pustiti na nj, i neæe ga žaliti; on æe jednako bježati od ruke njegove.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Drugi æe pljeskati rukama za njim, i zviždaæe za njim s mjesta njegova.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
