Йов 9
1 Йов а луат кувынтул ши а зис:
А Йов відповів та й сказав:
2 „Штиу бине кэ есте аша. Ши кум ар путя омул сэ-шь скоатэ дрептате ынаинтя луй Думнезеу?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Дакэ ар вои сэ се черте ку Ел, дин о мие де лукрурь н-ар путя сэ рэспундэ ла унул сингур.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Але Луй сунт ынцелепчуня ши атотпутерничия: чине И с-ар путя ымпотриви фэрэ сэ фие педепсит?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Ел мутэ деодатэ мунций ши-й рэстоарнэ ын мыния Са.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Згудуе пэмынтул дин темелия луй, де и се клатинэ стылпий.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Порунчеште соарелуй, ши соареле ну май рэсаре; ши цине стелеле суб печетя Луй.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Нумай Ел ынтинде черуриле ши умблэ пе ынэлцимиле мэрий.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Ел а фэкут Урса-Маре, Лучяфэрул де сярэ ши Ралицеле ши стелеле дин цинутуриле де мязэзи.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Ел фаче лукрурь марь ши непэтрунсе, минунь фэрэ нумэр.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Ятэ, Ел трече пе лынгэ мине, ши ну-Л вэд, Се дуче, ши ну-Л зэреск.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Дакэ апукэ Ел, чине-Л ва опри? Чине-Й ва зиче: ‘Че фачь?’
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Думнезеу ну-Шь ынтоарче мыния; суб Ел се плякэ тоць сприжиниторий мындрией.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 Ши еу кум сэ-Й рэспунд? Че кувинте сэ алег?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Кяр дакэ аш авя дрептате, ну Й-аш рэспунде. Ну пот декыт сэ мэ рог жудекэторулуй.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Ши кяр дакэ м-ар аскулта кынд Ыл кем, тот н-аш путя креде кэ мь-а аскултат гласул –
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Ел, каре мэ избеште ка ынтр-о фуртунэ, каре ымь ынмулцеште фэрэ причинэ рэниле,
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 каре ну мэ ласэ сэ рэсуфлу, мэ сатурэ де амэрэчуне.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Сэ алерг ла путере? Ел есте атотпутерник. Ла дрептате? Чине мэ ва апэра?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Орькытэ дрептате аш авя, гура мя мэ ва осынди ши орькыт де невиноват аш фи, Ел мэ ва арэта ка виноват.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Невиноват! Сунт, дар ну цин ла вяцэ, ымь диспрецуеск вяца.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Че-мь пасэ ла урма урмей? Кэч ындрэзнеск с-о спун: Ел нимичеште пе чел невиноват ка ши пе чел виноват.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Ши дакэ бичул ар причинуи мэкар ындатэ моартя…! Дар Ел рыде де ынчеркэриле челуй невиноват.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Пэмынтул есте дат пе мыниле челуй нелеӂюит; Ел акоперэ окий жудекэторилор – де ну Ел, апой чине алтул?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Зилеле меле аляргэ май юць декыт ун алергэтор; фуг фэрэ сэ фи вэзут феричиря;
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 трек ка ши корэбииле челе юць, ка вултурул каре се репеде асупра прэзий.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Дакэ зик: ‘Вряу сэ-мь уйт суферинцеле, сэ-мь лас ынтристаря ши сэ фиу войос’,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 сунт ынгрозит де тоате дурериле меле. Штиу кэ ну мэ вей скоате невиноват.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Ши дакэ вой фи жудекат виноват, пентру че сэ мэ май трудеск деӂяба?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Кяр дакэ м-аш спэла ку зэпадэ, кяр дакэ мь-аш курэци мыниле ку лешие,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Ту тот м-ай куфунда ын мочирлэ, де с-ар скырби пынэ ши хайнеле де мине!
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Кэч Ел ну есте ун ом ка мине, ка сэ-Й пот рэспунде ши сэ мерӂем ымпреунэ ла жудекатэ.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Нич ну есте вреун мижлочитор ынтре ной, каре сэ-шь пунэ мына песте ной амындой.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Сэ-Шь трагэ ынсэ варга де дясупра мя ши сэ ну мэ май тулбуре спайма Луй.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Атунч вой ворби ши ну мэ вой теме де Ел. Алтфел, ну сунт стэпын пе мине.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
