< Йов 5 >

1 Стригэ акум! Чине ыць ва рэспунде? Кэруя динтре сфинць ый вей ворби?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Небунул пере учис де мыния луй, простул моаре учис де априндеря луй.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Ам вэзут пе ун небун принзынд рэдэчинэ; апой, деодатэ, й-ам блестемат локуинца.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Фиий луй н-ау норок, сунт кэлкаць ын пичоаре ла поартэ, ши нимень ну-й скапэ!
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Сечеришул луй есте мынкат де чей флэмынзь, каре вин сэ-л я кяр ши дин спинь, ши авериле луй сунт ынгиците де оамень ынсетаць.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Ненорочиря ну рэсаре дин цэрынэ, ши суферинца ну ынколцеште дин пэмынт.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Омул се наште ка сэ суфере, дупэ кум скынтея се наште ка сэ збоаре.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Еу аш алерга ла Думнезеу, луй Думнезеу Й-аш спуне неказул меу.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Ел фаче лукрурь марь ши непэтрунсе, минунь фэрэ нумэр.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Ел варсэ плоая пе пэмынт ши тримите апэ пе кымпий.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Ел ыналцэ пе чей смериць ши избэвеште пе чей некэжиць.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Ел нимичеште плануриле оаменилор виклень, ши мыниле лор ну пот сэ ле ымплиняскэ.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Ел принде пе чей ынцелепць ын викления лор, ши плануриле оаменилор ыншелэторь сунт рэстурнате:
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 дау песте ынтунерик ын мижлокул зилей, быжбые зиуа-н амяза маре ка ноаптя.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Астфел, Думнезеу окротеште пе чел слаб ымпотрива аменинцэрилор лор ши-л скапэ дин мына челор путерничь,
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 аша ынкыт нэдеждя сприжинэ пе чел ненорочит, яр фэрэделеӂя ышь ынкиде гура.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Фериче де омул пе каре-л чартэ Думнезеу! Ну несокоти мустраря Челуй Атотпутерник.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Ел фаче рана ши тот Ел о лягэ; Ел рэнеште, ши мына Луй тэмэдуеште.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Де шасе орь те ва избэви дин неказ ши де шапте орь ну те ва атинӂе рэул.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Ел те ва скэпа де моарте ын време де фоамете ши де ловитуриле сабией ын време де рэзбой.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Вей фи ла адэпост де бичул лимбий, вей фи фэрэ тямэ кынд ва вени пустииря.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Вей рыде де пустиире, ка ши де фоамете, ши ну вей авя сэ те темь де фяреле пэмынтулуй.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Кэч вей фаче легэмынт пынэ ши ку петреле кымпулуй, ши фяреле пэмынтулуй вор фи ын паче ку тине.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Вей авя феричире ын кортул тэу, ыць вей гэси турмеле ынтреӂь,
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 ыць вей ведя сэмынца крескынду-ць ши одраслеле ынмулцинду-се ка ярба де пе кымп.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Вей интра ын мормынт ла бэтрынеце, ка снопул стрынс ла время луй.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Ятэ че ам черчетат, ши аша есте! Аскултэ, кэ сунт спре фолосул тэу!”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

< Йов 5 >