Йов 4
1 Елифаз дин Теман а луат кувынтул ши а зис:
Kaj ekparolis Elifaz, la Temanano, kaj diris:
2 „Дакэ вом ындрэзни сэ-ць ворбим, те вей супэра? Дар чине ар путя сэ такэ?
Se oni provos diri al vi vorton, tio eble estos por vi turmenta? Sed kiu povas deteni sin de parolado?
3 Де мулте орь ту ай ынвэцат пе алций ши ай ынтэрит мыниле слэбите.
Jen vi multajn instruis, Kaj manojn senfortiĝintajn vi refortigis;
4 Кувинтеле тале ау ридикат пе чей че се клэтинау ши ай ынтэрит ӂенункий каре се ындояу.
Falantojn restarigis viaj vortoj, Kaj fleksiĝantajn genuojn vi fortigis;
5 Ши акум, кынд есте ворба де тине, ешть слаб! Акум, кынд ешть атинс ту, те тулбурь! Ну есте фрика та де Думнезеу сприжинул тэу?
Kaj nun, kiam tio trafis vin, vi perdis la forton; Ĝi ektuŝis vin, kaj vi ektimis.
6 Нэдеждя та ну-й неприхэниря та?
Ĉu ne via timo antaŭ Dio estas via konsolo? Ĉu la virteco de viaj vojoj ne estas via espero?
7 Аду-ць аминте, те рог! Каре невиноват а перит? Каре оамень неприхэниць ау фост нимичиць?
Rememoru do, ĉu pereis iu senkulpa? Kaj kie virtuloj estis ekstermitaj?
8 Дупэ кыте ам вэзут еу, нумай чей че арэ фэрэделеӂя ши сямэнэ нелеӂюиря ый сечерэ роаделе!
Kiel mi vidis, tiuj, kiuj plugis pekojn kaj semis malbonagojn, Tiuj ilin rikoltas;
9 Ачея пер прин суфларя луй Думнезеу, нимичиць де вынтул мынией Луй.
De la ekblovo de Dio ili pereas, Kaj de la ekspiro de Lia kolero ili malaperas.
10 Муӂетул леилор ынчетязэ, динций пуилор де лей сунт здробиць!
La kriado de leono kaj la voĉo de leopardo silentiĝis, Kaj la dentoj de junaj leonoj rompiĝis;
11 Леул бэтрын пере дин липсэ де прадэ ши пуий леоайчей се рисипеск.
Leono pereis pro manko de manĝaĵo, Kaj idoj de leonino diskuris.
12 Ун кувынт с-а фуришат пынэ ла мине, ши урекя мя й-а принс сунетеле ушоаре.
Kaj al mi kaŝe alvenis vorto, Kaj mia orelo kaptis parteton de ĝi.
13 Ын клипа кынд веденииле де ноапте фрэмынтэ гындул, кынд оамений сунт куфундаць ынтр-ун сомн адынк,
Dum meditado pri la vizioj de la nokto, Kiam profunda dormo falas sur la homojn,
14 м-а апукат гроаза ши спайма, ши тоате оаселе мь-ау тремурат.
Atakis min teruro kaj tremo, Kaj ĉiuj miaj ostoj eksentis timon.
15 Ун дух а трекут пе лынгэ мине… Тот пэрул ми с-а збырлит ка аричул…
Kaj spirito traflugis antaŭ mi, Kaj la haroj sur mia korpo rigidiĝis.
16 Ун кип ку о ынфэцишаре некуноскутэ ера ынаинтя окилор мей. Ши ам аузит ун глас каре шоптя ынчетишор:
Staris bildo antaŭ miaj okuloj, sed mi ne povis rekoni ĝian aspekton; Estis silento, kaj mi ekaŭdis voĉon, dirantan:
17 ‘Фи-ва омул фэрэ винэ ынаинтя луй Думнезеу? Фи-ва ел курат ынаинтя Челуй че л-а фэкут?’
Ĉu homo estas pli justa ol Dio? Ĉu viro estas pli pura ol lia Kreinto?
18 Дакэ н-аре ынкредере Думнезеу нич ын служиторий Сэй, дакэ гэсеште Ел грешель кяр ла ынӂерий Сэй,
Vidu, al Siaj servantoj Li ne konfidas, Kaj Siajn anĝelojn Li trovas mallaŭdindaj:
19 ку кыт май мулт ла чей че локуеск ын касе де лут, каре ышь траг обыршия дин цэрынэ ши пот фи здробиць ка ун верме!
Des pli koncerne tiujn, Kiuj loĝas en argilaj dometoj, Fonditaj sur tero, Kaj kiujn formanĝas vermoj.
20 Де диминяцэ пынэ сяра сунт здробиць, пер пентру тотдяуна ши нимень ну цине сяма де ей.
De la mateno ĝis la vespero ili disfalas, Pereas por ĉiam, kaj neniu tion atentas.
21 Ли се тае фирул веций, мор ши тот н-ау кэпэтат ынцелепчуня!
La fadeno de ilia vivo estas distranĉita; Ili mortas, kaj ne en saĝeco.
