Йов 26
1 Йов а луат кувынтул ши а зис:
А Йов відповів та й сказав:
2 „Кыт де бине штий ту сэ вий ын ажуторул слэбичуний! Кум дай ту ажутор брацулуй фэрэ путере!
„Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?
3 Че буне сфатурь дай ту челуй фэрэ причепере! Че белшуг де ынцелепчуне дай ту ла ивялэ!
Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4 Кэтре чине се ындряптэ кувинтеле тале? Ши ал куй дух ворбеште прин тине?
Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5 Ынаинтя луй Думнезеу тремурэ умбреле суб апе ши суб локуиторий лор.
Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.
Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. (Sheol h7585)
7 Ел ынтинде мязэноаптя асупра голулуй ши спынзурэ Пэмынтул пе нимик.
Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.
8 Лягэ апеле ын норий Сэй ши норий ну се спарг суб греутатя лор.
Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.
9 Акоперэ фаца скаунулуй Сэу де домние ши Ышь ынтинде норул песте ел.
Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10 А трас о болтэ пе фаца апелор, ка хотар ынтре луминэ ши ынтунерик.
На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
11 Стылпий черулуй се клатинэ ши се ынспэймынтэ ла аменинцаря Луй.
Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.
12 Прин путеря Луй тулбурэ маря, прин причеперя Луй ый сфэрымэ фурия.
Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.
13 Суфларя Луй ынсенинязэ черул, мына Луй стрэпунӂе шарпеле фугар.
Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.
14 Ши ачестя сунт доар марӂиниле кэилор Сале, ши нумай адиеря лор ушоарэ ажунӂе пынэ ла ной! Дар тунетул лукрэрилор Луй путерниче чине-л ва аузи?”
Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“
