Йов 21
1 Йов а луат кувынтул ши а зис:
А Йов відповів та й сказав:
2 „Аскултаць, аскултаць кувинтеле меле, даци-мь мэкар ачастэ мынгыере.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Лэсаци-мэ сэ ворбеск, вэ рог, ши, дупэ че вой ворби, вець путя сэ вэ батець жок.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Оаре ымпотрива унуй ом се ындряптэ плынӂеря мя? Ши пентру че н-аш фи нерэбдэтор?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Привици-мэ, мираци-вэ ши пунець мына ла гурэ.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Кынд мэ гындеск, мэ ынспэймынт ши ун тремур ымь апукэ тот трупул:
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Пентру че трэеск чей рэй? Пентру че ый везь ымбэтрынинд ши споринд ын путере?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Сэмынца лор се ынтэреште ку ей ши ын фаца лор, одраслеле лор пропэшеск суб окий лор.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Ын каселе лор домнеште пачя, фэрэ умбрэ де фрикэ; нуяуа луй Думнезеу ну вине сэ-й ловяскэ.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Таурий лор сунт плинь де влагэ ши прэситорь, жунканеле лор зэмислеск ши ну ляпэдэ.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ышь ласэ копиий сэ се ымпрэштие ка ниште ой, ши копиий се збенгуе ын журул лор.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Кынтэ ку сунет де тобэ ши де харпэ, се десфэтязэ ку сунете де кавал.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Ши тотушь зичяу луй Думнезеу: ‘Плякэ де ла ной. Ну воим сэ куноаштем кэиле Тале.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Че есте Чел Атотпутерник, ка сэ-Й служим? Че вом кыштига дакэ-Й вом ынэлца ругэчунь?’
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Че, ну сунт ей ын стэпыниря феричирий? – Департе де мине сфатул челор рэй! –
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Дар де мулте орь се ынтымплэ сэ ли се стингэ кандела, сэ винэ сэрэчия песте ей, сэ ле дя ши лор Думнезеу партя лор де дурерь ын мыния Луй,
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 сэ фие ка паюл луат де вынт, ка плява луатэ де выртеж?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Вець зиче кэ пентру фиий Сэй пэстрязэ Думнезеу педяпса. Дар пе ел, пе нелеӂюит, ар требуи сэ-л педепсяскэ Думнезеу, ка сэ симтэ;
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 ел ар требуи сэ-шь вадэ нимичиря, ел ар требуи сэ бя мыния Челуй Атотпутерник.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Кэч че-й пасэ луй че ва фи де каса луй дупэ ел, кынд нумэрул лунилор и с-а ымплинит?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Оаре пе Думнезеу Ыл вом ынвэца минте, пе Ел, каре кырмуеште духуриле черешть?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Унул моаре ын мижлокул пропэширий, пэчий ши феричирий,
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 ку коапселе ынкэркате де грэсиме ши мэдува оаселор плинэ де сук.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Алтул моаре ку амэрэчуня ын суфлет, фэрэ сэ се фи букурат де врео феричире,
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 ши амындой адорм ын цэрынэ, амындой сунт мынкаць де вермь.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Штиу еу бине каре сунт гындуриле воастре, че жудекэць недрепте ростиць асупра мя.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Вой зичець: ‘Унде есте каса апэсэторулуй? Унде есте кортул ын каре локуяу нелеӂюиций?’
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Дар, че, н-аць ынтребат пе кэлэторь ши ну штиць че историсеск ей?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Кум, ын зиуа ненорочирий, чел рэу есте круцат ши, ын зиуа мынией, ел скапэ.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Чине ыл мустрэ ын фацэ пентру пуртаря луй? Чине ый рэсплэтеште тот че а фэкут?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Есте дус ла гроапэ ши и се пуне о стражэ ла мормынт.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Булгэрий дин вале ый сунт май ушорь, кэч тоць оамений мерг дупэ ел ши о мулциме ый мерӂе ынаинте.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Пентру че дар ымь даць мынгыерь дешарте? Че май рэмыне дин рэспунсуриле воастре декыт викление?”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
