Jó 34
1 Eliú respondeu mais, dizendo:
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Ouvi, vós sábios, minhas palavras; e vós, inteligentes, dai-me ouvidos.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Porque o ouvido prova as palavras, assim como o paladar experimenta a comida.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Escolhamos para nós o que é correto, [e] conheçamos entre nós o que é bom.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Pois Jó disse: Eu sou justo, e Deus tem me tirado meu direito.
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Por acaso devo eu mentir quanto ao meu direito? Minha ferida é dolorosa mesmo que eu não tenha transgressão.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Que homem há como Jó, que bebe o escárnio como água?
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 E que caminha na companhia dos que praticam maldade, e anda com homens perversos?
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Porque disse: De nada aproveita ao homem agradar-se em Deus.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Portanto vós, homens de bom-senso, escutai-me; longe de Deus esteja a maldade, e do Todo- Poderoso a perversidade!
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Porque ele paga ao ser humano [conforme] sua obra, e faz a cada um conforme o seu caminho.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Certamente Deus não faz injustiça, e o Todo-Poderoso não perverte o direito.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Quem o pôs para administrar a terra? E quem dispôs a todo o mundo?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Se ele tomasse a decisão, e recolhesse para si seu espírito e seu fôlego,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 Toda carne juntamente expiraria, e o ser humano se tornaria em pó.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Se pois há [em ti] entendimento, ouve isto: dá ouvidos ao som de minhas palavras.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Por acaso quem odeia a justiça poderá governar? E condenarás tu ao Poderoso Justo?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Pode, por acaso, o rei ser chamado de vil, [e] os príncipes de perversos?
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 [Quanto menos] a aquele que não faz acepção de pessoas de príncipes, nem valoriza mais o rico que o pobre! Pois todos são obras de suas mãos.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Em um momento morrem; e à meia noite os povos são sacudidos, e passam; e o poderoso será tomado sem ação humana.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Porque seus olhos estão sobre os caminhos do homem, e ele vê todos os seus passos.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Não há trevas nem sombra de morte em que os que praticam maldade possam se esconder.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Pois ele não precisa observar tanto ao homem para que este possa entrar em juízo com Deus.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Ele quebranta aos fortes sem [precisar de] investigação, e põe outros em seu lugar.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Visto que ele conhece suas obras, de noite os trastorna, e ficam destroçados.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Ele os espanca à vista pública por serem maus.
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Pois eles se desviaram de segui-lo, e não deram atenção a nenhum de seus caminhos.
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 Assim fizeram com que viesse a ele o clamor do pobre, e ele ouvisse o clamor dos aflitos.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 E se ele ficar quieto, quem [o] condenará? Se ele esconder o rosto, quem o olhará? [Ele está] quer sobre um povo, quer sobre um único ser humano,
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 Para que a pessoa hipócrita não reine, [e] não haja ciladas ao povo.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Por que [não tão somente] se diz: Suportei [teu castigo] não farei mais o que é errado;
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Ensina-me o que não vejo; se fiz alguma maldade, nunca mais a farei?
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Será a recompensa da parte dele como tu queres, para que a recuses? És tu que escolhes, e não eu; o que tu sabes, fala.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 As pessoas de entendimento dirão comigo, e o homem sábio me ouvirá;
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Jó não fala com conhecimento, e a suas palavras falta prudência.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Queria eu que Jó fosse provado até o fim, por causa de suas respostas comparáveis a de homens malignos.
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Pois ao seu pecado ele acrescentou rebeldia; ele bate as mãos [de forma desrespeitosa] entre nós, e multiplica suas palavras contra Deus.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
