Jó 10
1 Minha alma está cansada de minha vida. Darei liberdade à minha queixa sobre mim; falarei com amargura de minha alma.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Direi a Deus: Não me condenes; faz-me saber por que brigas comigo.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 [Parece] -te bem que [me] oprimas, que rejeites o trabalho de tuas mãos, e favoreças o conselho dos perversos?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Tens tu olhos de carne? Vês tu como o ser humano vê?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 São teus dias como os dias do ser humano, ou teus anos como os anos do homem,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 Para que investigues minha perversidade, e pesquises meu pecado?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Tu sabes que eu não sou mau; todavia ninguém há que [me] livre de tua mão.
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Tuas mãos me fizeram e me formaram por completo; porém agora tu me destróis.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Por favor, lembra-te que me preparaste como o barro; e me farás voltar ao pó da terra.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Por acaso não me derramaste como o leite, e como o queijo me coalhaste?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 De pele e carne tu me vestiste; e de ossos e nervos tu me teceste.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Vida e misericórdia me concedeste, e teu cuidado guardou meu espírito.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Porém estas coisas escondeste em teu coração; eu sei que isto esteve contigo:
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Se eu pecar, tu me observarás, e não absolverás minha culpa.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Se eu for perverso, ai de mim! Mesmo se eu for justo, não levantarei minha cabeça; estou farto de desonra, e de ver minha aflição.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 Se [minha cabeça] se exaltar, tu me caças como um leão feroz, e voltas a fazer em coisas extraordinárias contra mim.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Renovas tuas testemunhas contra mim, e multiplicas tua ira sobre mim; combates vêm sucessivamente contra mim.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Por que me tiraste da madre? [Bom seria] se eu não tivesse respirado, e nenhum olho me visse!
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 Teria sido como se nunca tivesse existido, e desde o ventre [materno] seria levado à sepultura.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Por acaso não são poucos os meus dias? Cessa [pois] e deixa-me, para que eu tenha um pouco de alívio,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Antes que eu me vá para não voltar, à terra da escuridão e da sombra de morte;
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 Terra escura ao extremo, tenebrosa, sombra de morte, sem ordem alguma, onde a luz é como a escuridão.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
