Eclesiastes 3
1 Tudo tem o seu tempo determinado, e todo o propósito debaixo do céu tem o seu tempo:
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 Há tempo de nascer, e tempo de morrer: tempo de plantar, e tempo de arrancar o que se plantou:
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 Tempo de matar, e tempo de curar: tempo de derribar, e tempo de edificar:
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 Tempo de chorar, e tempo de rir: tempo de prantear, e tempo de saltar:
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 Tempo de espalhar pedras, e tempo de ajuntar pedras: tempo de abraçar, e tempo de afastar-se de abraçar:
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 Tempo de buscar, e tempo de perder: tempo de guardar, e tempo de deitar fora:
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 Tempo de rasgar, e tempo de coser: tempo de calar, e tempo de falar:
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 Tempo de amar, e tempo de aborrecer: tempo de guerra, e tempo de paz.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 Que vantagem tem o trabalhador daquilo em que trabalha?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 Tenho visto o trabalho que Deus deu aos filhos dos homens, para com ele os afligir.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 Tudo fez formoso em seu tempo: também pôs o século no coração deles, sem que o homem possa descobrir a obra que Deus fez desde o princípio até ao fim.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 Já tenho advertido que não há coisa melhor para eles do que alegrar-se e fazer bem na sua vida;
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 Como também que todo o homem coma e beba, e goze do bem de todo o seu trabalho: isto é um dom de Deus.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 Sei eu que tudo quanto Deus faz isso durará eternamente: nada se lhe deve acrescentar, e nada dele se deve diminuir; e isto faz Deus para que haja temor diante dele.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 O que houve de antes ainda o há agora: e o que há de ser, já foi; e Deus pede conta do que passou.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 Vi mais debaixo do sol, no lugar do juízo, que havia ali impiedade, e no lugar da justiça que ali havia impiedade.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 Eu disse no meu coração: Deus julgará o justo e o ímpio; porque ali será o tempo para julgar de todo o intento e sobre toda a obra.
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 Disse eu no meu coração acerca do estado dos filhos dos homens, que Deus lhes declararia; e eles o veriam, que eles são como as bestas em si mesmos.
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 Porque o que sucede aos filhos dos homens, isso mesmo também sucede às bestas, e o mesmo sucede a eles ambos: como morre um, assim morre o outro; e todos tem o mesmo fôlego, e a vantagem dos homens sobre as bestas não é nenhuma, porque todos são vaidade.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 Todos vão para um lugar: todos foram feitos do pó, e todos voltarão ao pó
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 Quem adverte que o fôlego dos filhos dos homens sobe para cima, e que o fôlego das bestas desce para baixo da terra?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 Assim que tenho visto que não há coisa melhor do que alegrar-se o homem nas suas obras, porque essa é a sua porção; porque quem o levará a ver o que será depois dele
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
