Psalmów 78
1 Pieśń wyuczająca podana Asafowi. Słuchaj, ludu mój! zakonu mego; nakłońcież uszów swych do słów ust moich.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Otworzę w podobieństwie usta moje, a będę opowiadał przypowiastki starodawne.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Cośmy słyszeli, i poznali, i co nam ojcowie nasi opowiadali.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Nie zataimy tego przed synami ich, którzy przyszłym potomkom swoim opowiadać będą chwały Pańskie, i moc jego, i cuda jego, które uczynił.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Bo wzbudził świadectwo w Jakóbie, a zakon wydał w Izraelu; przykazał ojcom naszym, aby to do wiadomości podawali synom swoim,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Aby poznał wiek potomny, synowie, którzy się narodzić mieli, a oni zaś powstawszy, aby to opowiadali synom swoim;
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Aby pokładali w Bogu nadzieję swoję, a nie zapominali na sprawy Boże, ale strzegli przykazań jego;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Aby się nie stali jako ojcowie ich narodem odpornym i nieposłusznym, narodem, który nie wygotował serca swego, aby był wierny Bogu duch jego.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Albo jako synowie Efraimowi zbrojni, którzy, choć umieli z łuku strzelać, wszakże w dzień wojny tył podali.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Bo nie przestrzegali przymierza Bożego, a według zakonu jego zbraniali się chodzić.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Zapomnieli na sprawy jego, i na dziwne dzieła jego, które im pokazywał.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Przed ojcami ich czynił cuda w ziemi Egipskiej, na polu Soan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Rozdzielił morze, i przeprowadził ich, i sprawił, że stanęły wody jako kupa.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Prowadził ich w obłoku we dnie, a każdej nocy w jasnym ogniu.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Rozszczepił skały na puszczy, a napoił ich, jako z przepaści wielkich.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Wywiódł strumienie ze skały, a uczynił, że wody ciekły jako rzeki.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 A wszakże oni przyczynili grzechów przeciwko niemu, a wzruszyli Najwyższego na puszczy do gniewu;
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 I kusili Boga w sercu swem, żądając pokarmu według lubości swojej.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 A mówili przeciwko Bogu temi słowy: Izali może Bóg zgotować stół na tej puszczy?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Oto uderzył w skałę, a wypłynęły wody, i rzeki wezbrały; izali też będzie mógł dać chleb? Izali nagotuje mięsa ludowi swemu?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Przetoż usłyszawszy to Pan, rozgniewał się, a ogień się zapalił przeciw Jakóbowi, także i popędliwość powstała przeciw Izraelowi;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Przeto, iż nie wierzyli Bogu, a nie mieli nadziei w zbawieniu jego.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Choć był rozkazał obłokom z góry, i forty niebieskie otworzył.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 I spuścił im jako deszcz mannę ku pokarmowi, a pszenicę niebieską dał im.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Chleb mocarzów jadł człowiek, a zesłał im pokarmów do sytości.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Obrócił wiatr ze wschodu na powietrzu, a przywiódł mocą swą wiatr z południa;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 I spuścił na nich mięso jako proch, i ptastwo skrzydlate jako piasek morski;
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Spuścił je w pośród obozu ich, wszędy około namiotów ich.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 I jedli, a nasyceni byli hojnie, i dał im, czego żądali.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 A gdy jeszcze nie wypełnili żądości swej, gdy jeszcze pokarm był w ustach ich:
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Tedy zapalczywość Boża przypadła na nich, i pobił tłustych ich, a przedniejszych z Izraela poraził.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Ale w tem wszystkiem jeszcze grzeszyli, i nie wierzyli cudom jego;
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Przetoż sprawił, że marnie dokonali dni swoich, i lat swoich w strachu.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Gdy ich tracił, jeźliże go szukali, i nawracali się, a szukali z rana Boga,
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Przypominając sobie, iż Bóg był skałą ich, a Bóg najwyższy odkupicielem ich:
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 (Aczkolwiek pochlebiali mu usty swemi, i językiem swoim kłamali mu;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 A serce ich nie było szczere przed nim, ani wiernymi byli w przymierzu jego.)
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 On jednak będąc miłosierny odpuszczał nieprawości ich, a nie zatracał ich, ale częstokroć odwracał gniew swój, a nie pobudzał wszystkiego gniewu swego;
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Bo pamiętał, że są ciałem, wiatrem, który odchodzi, a nie wraca się zaś.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Jako go często draźnili na puszczy, i do boleści przywodzili na pustyniach?
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Bo coraz kusili Boga, a Świętemu Izraelskiemu granice zamierzali.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Nie pamiętali na rękę jego, i na on dzień, w który ich wybawił z utrapienia;
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Gdy czynił w Egipcie znaki swoje, a cuda swe na polu Soan;
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Gdy obrócił w krew rzeki ich, i strumienie ich, tak, że z nich pić nie mogli.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Przepuścił na nich rozmaite muchy, aby ich kąsały, i żaby, aby ich gubiły:
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 I dał chrząszczom urodzaje ich, a prace ich szarańczy.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Potłukł gradem szczepy ich, a drzewa leśnych fig ich gradem lodowym.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 I podał gradowi bydło ich, a majętność ich węglu ognistemu.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Posłał na nich gniew zapalczywości swojej, popędliwość, i rozgniewanie, i uciśnienie, przypuściwszy na nich aniołów złych.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Wyprostował ścieżkę gniewowi swemu, nie zachował od śmierci duszy ich, i na bydło ich powietrze dopuścił;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 I pobił wszystko pierworodztwo w Egipcie, pierwiastki mocy ich w przybytkach Chamowych;
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Ale jako owce wyprowadził lud swój, a wodził ich jako stada po puszczy.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Wodził ich w bezpieczeństwie, tak, że się nie lękali, (a nieprzyjaciół ich okryło morze, )
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Aż ich przywiódł do świętej granicy swojej, na onę górę, której nabyła prawica jego.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 I wyrzucił przed twarzą ich narody, i sprawił, że im przyszły na sznur dziedzictwa ich, ażeby mieszkały w przybytkach ich pokolenia Izraelskie.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 A wszakże przecież kusili i draźnili Boga najwyższego, a świadectwa jego nie strzegli.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Ale się odwrócili, i przewrotnie się obchodzili, jako i ojcowie ich; wywrócili się jako łuk omylny.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Bo go wzruszyli do gniewu wyżynami swemi, a rytemi bałwanami swemi pobudzili go do zapalczywości.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Co słysząc Bóg rozgniewał się, i zbrzydził sobie bardzo Izraela,
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Tak, że opuściwszy przybytek w Sylo, namiot, który postawił między ludźmi,
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Podał w niewolę moc swoję, i sławę swoję w ręce nieprzyjacielskie.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Dał pod miecz lud swój, a na dziedzictwo swoje rozgniewał się.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Młodzieńców jego ogień pożarł, a panienki jego nie były uczczone.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Kapłani jego od miecza polegli, a wdowy jego nie płakały.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Lecz potem ocucił się Pan jako ze snu, jako mocarz wykrzykający od wina.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 I zaraził nieprzyjaciół swoich na pośladkach, a na wieczną hańbę podał ich.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Ale choć wzgardził namiotem Józefowym, a pokolenia Efraimowego nie obrał,
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Wszakże obrał pokolenie Judowe, i górę Syon, którą umiłował.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 I wystawił sobie jako pałac wysoki świątnicę swoję, jako ziemię, którą ugruntował na wieki.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 I obrał Dawida sługę swego, wziąwszy go z obór owczych;
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Gdy chodził za owcami kotnemi, przyprowadził go, aby pasł Jakóba, lud jego, i Izraela, dziedzictwo jego;
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Który ich pasł w szczerości serca swego, a w roztropności rąk swoich prowadził ich.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
