Przysłów 14
1 Mądra niewiasta buduje dom swój; ale go głupia rękami swemi rozwala.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Kto chodzi w szczerości swojej, boi się Pana; ale przewrotny w drogach swoich gardzi nim.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 W ustach głupiego jest rózga hardości; ale wargi mądrych strzegą ich.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Gdzie niemasz wołów, żłób jest próżny; ale siłą wołów mnoży się obfitość zboża.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Świadek prawdziwy nie kłamie; ale świadek fałszywy mówi kłamstwo.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Naśmiewca szuka mądrości, a nie znajduje; ale umiejętność roztropnemu jest snadna.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Idź precz od oblicza męża głupiego, gdyż nie znajdziesz przy nim warg umiejętności.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Mądrość ostrożnego jest rozumieć drogę swoję, ale głupstwo głupich jest zdrada.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Każdy głupi nakrywa grzech, a między uprzejmymi mieszka przyjaźń.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Serce każdego uznaje gorzkość duszy swojej, a do wesela jego nie przymięsza się obcy.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Dom niezbożnych zgładzony będzie; ale przybytek cnotliwych zakwitnie.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Zda się pod czas droga być prosta człowiekowi; wszakże dokończenie jej jest drogą na śmierć.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Także i w śmiechu boleje serce, a koniec wesela bywa smutek.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Drogami swemi nasyci się człowiek przewrotnego serca; ale się go chroni mąż dobry.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Prostak wierzy każdemu słowu; ale ostrożny zrozumiewa postępki swoje.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Mądry się boi, i odstępuje od złego; ale głupi dociera, i śmiałym jest.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Porywczy człowiek dopuszcza się głupstwa, a mąż złych myśli w nienawiści bywa.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Głupstwo prostacy dziedzicznie trzymają; ale ostrożni bywają koronowani umiejętnością.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 źli się kłaniają przed dobrymi, a niepobożni stoją u drzwi sprawiedliwego.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Ubogi bywa i u przyjaciela swego w nienawiści; ale wiele jest tych, którzy bogatego miłują.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Bliźnim swym grzesznik pogardza; ale kto ma litość nad ubogimi, błogosławionym jest.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Izali nie błądzą, którzy wymyślają złe? a miłosierdzie i prawda należy tym, którzy wymyślają dobre.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 W każdej pracy bywa pożytek; ale gołe słowo warg tylko do nędzy służy.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Bogactwo mądrych jest koroną ich; ale głupstwo głupich zostaje głupstwem.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Świadek prawdziwy wyzwala duszę; ale fałszywy kłamstwo mówi.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Kto się boi Pana, ma ufanie mocne; a synowie jego ucieczkę mieć będą.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 Bojaźń Pańska jest źródło żywota ku uchronieniu się sideł śmierci.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 W mnóstwie ludu jest zacność królewska; ale w trosze ludu zniszczenie hetmana.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Nierychły do gniewu jest bogaty w rozum; ale porywczy pokazuje głupstwo.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Serce zdrowe jest żywotem ciała; ale zazdrość jest zgniłością w kościach.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Kto ciemięży ubogiego, uwłacza stworzycielowi jego; ale go czci, kto ma litość nad ubogim.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Dla złości swojej wygnany bywa niepobożny; ale sprawiedliwy nadzieję ma i przy śmierci swojej.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 W sercu mądrego odpoczywa mądrość, ale wnet poznać, co jest w sercu głupich.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Sprawiedliwość wywyższa naród; ale grzech jest ku pohańbieniu narodów.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Król łaskaw bywa na sługę roztropnego; ale się gniewa na tego, który mu hańbę czyni.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
