Hioba 38
1 Tedy odpowiedział Pan Ijobowi z wichru, i rzekł:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Któż to jest, co zaciemnia radę Bożą mowami nieroztropnemi?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Przepasz teraz jako mąż biodra swoje, a będę cię pytał, a ty mi daj sprawę.
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Gdzieżeś był, kiedym Ja zakładał grunty ziemi? Powiedz, jeźliże nasz rozum.
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Któż uczynił rozmierzenie jej? powiedz, jeżli wiesz; albo kto sznur nad nią rozciągnął?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Na czem są podstawki jej ugruntowane? albo kto założył kamień jej węgielny?
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 Gdy wespół śpiewały gwiazdy zaranne, a weselili się wszyscy synowie Boży.
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Któż zamknął drzwiami morze, gdy się wyrywało, jakoby z żywota wychodząc?
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 Gdym położył obłok za szatę jego, a ciemność za pieluchy jego;
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 Gdym postanowił o niem dekret mój, a przyprawiłem zaworę i drzwi do niego,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 I rzekłem: Aż dotąd wychodzić będziesz, a dalej nie postąpisz, a tu położysz nadęte wały twoje.
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Izażeś za dni twoich rozkazywał świtaniu, i ukazałeś zorzy miejsce jej?
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 Aby ogarnęła kończyny ziemi, a iżby byli z niej wyrzuceni niepobożni.
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Aby się odmieniała jako glina, do której pieczęć przykładają, a oni aby się stali jako szatą nakryci.
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 I aby była zawściągniona od niepobożnych światłość ich, a ramię wysokie było pokruszone.
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Izażeś przyszedł aż do źródeł morskich, a po dnie przepaści przechodziłeś się?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Azaż odkryte są tobie bramy śmierci? bramy cienia śmierci widziałżeś?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Izaliś rozumem twym doszedł szerokości ziemi? Powiedz mi, jeźli to wszystko wiesz?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Gdzież jest ta droga do miejsca światłości? a ciemności gdzie mają miejsce swoje?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Abyś ją ująwszy odprowadził do granicy jej, ponieważ zrozumiewasz ścieszki do domu jej.
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Wiedziałżeś na on czas, żeś się miał urodzić? i liczba dni twoich jak wielka być miała?
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Izaliś przyszedł do skarbów śniegów? aby skarby gradu widzałeśli?
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 Które zatrzymywam na czas ucisku, na dzień bitwy i wojny.
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Którąż się drogą dzieli światłość, i gdzie się rozchodzi wiatr wschodni po ziemi?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Któż rozdzielił stok powodziom? a drogę błyskawicy gromów?
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 Aby szedł deszcz na ziemię, w której nikt nie mieszka, i na pustynię, gdzie niemasz człowieka;
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 Aby nasycił miejsce puste i niepłodne, a wywiódł z niego zieloną trawę.
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Izali ma deszcz ojca? a krople rosy kto płodzi?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 Z czyjegoż żywota wychodzi mróz? a szron niebieski któż płodzi?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 Jakoż się kamieniem wody nakrywają, gdy wierzch przepaści zamarza.
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Możeszże związać jasne gwiazdy Bab? albo związek Oryjona rozerwać?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Izali wywiedziesz gwiazdy południowe czasu swego, albo Wóz niebieski z gwiazdami jego powiedziesz?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 I znaszże porządek nieba? a możeszże rozrządzić panowanie jego na ziemi?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Izali podniesiesz ku obłokowi głos twój, aby cię wielkość wód okryła?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Izali możesz wypuścić błyskawice, aby przyszły, i rzekłyć: Otośmy?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Któż złożył we wnętrznościach ludzkich mądrość, a kto dał rozumowi bystrość?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Któż obrachował niebiosa mądrością swoją? a co się leje z nieba, któż uspokoi?
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 Aby polany proch stężał, a bryły aby się społu zelgnęły?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Izali lwowi łup łowisz, a lwiąt żywot napełniasz?
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 Gdy się tulą w jaskiniach swoich, i czyhają w cieniu jam swoich?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Któż gotuje krukowi pokarm jego, gdy dzieci jego do Boga wołają a tułają się, nie mając pokarmu?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
