Hioba 19
1 A odpowiadając Ijob rzekł:
А Йов відповів та й сказав:
2 Dokądże trapić będziecie duszę moję, a nacierać na mię mowami swemi?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Już dziesięćkroć zawstydziliście mię, i nie wstydże was, że się tak zatwardzacie przeciwko mnie?
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 A niech tak będzie, żem zbłądził; przy mnie zostanie błąd mój.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 A jeźli się przeciw mnie wynosicie, a obwiniacie mię pohańbieniem mojem,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Wiedzcież, żeć mię Bóg odwrócił, i siecią swoją obtoczył mię.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Oto, wołamli o krzywdę, nie bywam wysłuchany; krzyczęli, niemasz sądu.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Drogę moję zagrodził, żebym przejść nie mógł, a na ścieszce mojej ciemności położył.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Z sławy mojej złupił mię, i zdjął koronę z głowy mojej.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Popsuł mię zewsząd, abym zaginął, a wyrwał jako drzewo nadzieję moję.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Nadto zapalił się na mię gniew jego, a policzył mię w poczet nieprzyjaciół swoich.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Przyszły razem hufy jego, i utorowały przeciwko mnie drogę swoję, i obległy w około namiot mój.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Braci moich odemnie oddalił, a znajomi moi stronią odemnie.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Opuścili mię bliscy moi, a znajomi moi zapomnieli mię.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Komornicy domu mego, i służebnice moje mają mię za obcego, cudzoziemcem stałem się w oczach ich.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Wołamli na sługę mego, nie ozywa mi się, chociaż go proszę ustami memi.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Tchem moim brzydzi się żona moja, choć proszę przez synów żywota mego.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 I najlichsi pogardzają mną, a gdy powstaję, urągają mi.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Brzydzą się mną wszyscy najwierniejsi moi, a którychem umiłował, stali mi się przeciwnymi.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Do skóry mojej, jako do ciała mego przyschła kość moja; skóra tylko została około zębów moich.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Zmiłujcie się nademną, zmiłujcie się nademną, wy przyjaciele moi! bo ręka Boża dotknęła mię.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Czemuż mię prześladujecie, jako Bóg, a ciała mego nie możecie się nasycić?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Oby teraz napisane były słowa moje! oby je na księgach wyrysowano!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 Oby rylcem żelaznym i ołowiem na wieczną pamiątkę na kamieniu wydrążone były!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Aczci ja wiem, iż Odkupiciel mój żyje, a iż w ostateczny dzień nad prochem stanie.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 A choć ta skóra moja roztoczona będzie, przecież w ciele mojem oglądam Boga;
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Którego ja sam oglądam, i oczy moje ujrzą go, a nie inny; choć zniszczały nerki moje we wnętrznościach moich.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Przeczże nie mówicie: Czemuż go prześladujemy? gdyż się przy mnie znajduje grunt dobrej sprawy.
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Ulęknijcie się sami miecza, bo pomsta nieprawości jest miecz; a wiedzcie, że będzie sąd.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
