Jakobs 4
1 Kva kjem all ufred og strid av millom dykk? Er det ikkje av dykkar lyster, som strider i lemerne dykkar?
Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?
2 De lystar og hev ikkje; de slær i hel og ovundast og kann ikkje få; de ligg i strid og ufred. De hev ikkje, av di de ikkje bed;
Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.
3 de bed og fær ikkje, av di de bed ille, um slikt som de kann øyda upp i dykkar lyster.
Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.
4 De utrugne! veit de ikkje at venskap med verdi er fiendskap imot Gud? Den som då vil vera ven med verdi, han vert Guds fiende.
Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.
5 Eller trur de at skrifti talar fåfengt? Med brennhug trår han etter Anden som han hev late bu i oss. Men di større er den nåde som han gjev.
Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"
6 Difor heiter det: «Gud stend dei stolte imot, men dei audmjuke gjev han nåde.»
Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."
7 Ver difor Gud undergjevne! Men statt djevelen imot, so skal han fly frå dykk!
Коріте ся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утїче од вас.
8 Haldt dykk nær til Gud, so skal han halda seg nær til dykk! Reinsa henderne, de syndarar, og gjer hjarto reine, de tvihuga!
Приближуйтесьдо Бога, то й приближить ся до вас; очистіть руки грішники, і направте серця (ваші) двоєдушники.
9 Kjenn dykkar naud og syrg og gråt! Lat låtten dykkar vendast til sorg, og gleda til trege.
Страдайте, сумуйте та плачте сьміх ваш у плач нехай обернеть ся і радість у горе.
10 Audmyk dykk for Herren, so skal han upphøgja dykk!
Смирітесь перед Господом, то в підійме вас.
11 Baktala ikkje kvarandre, brør! Den som baktalar ein bror eller dømer bror sin, han baktalar lovi og dømer lovi; men dømer du lovi, so er du ikkje ein som gjer etter lovi, men hennar domar.
Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.
12 Ein er lovgjevaren og domaren, han som er megtig til å frelsa og til å tyna. Men du, kven er du som dømer din næste?
Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто вси, що судиш другого?
13 Og no, de som segjer: «I dag eller i morgon vil me fara til den byen og vera der eit år og handla og hava vinning, »
А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,
14 de som ikkje veit kva som skal henda i morgon! For kva er livet dykkar? De er ein eim som ei liti stund er synleg og so kverv burt.
(ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім счезає.)
15 I staden for at de skulde segja: «Um Herren vil, so kjem me til å liva, og so skal me gjera det eller det!»
Замість щоб говорити вам: Коли Господь зводить та живі будемо. то зробимо се або те.
16 Men no rosar de dykk sjølve i dykkar storlæte. All slik ros er vond.
Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.
17 Den som då veit å gjera godt, men ikkje gjer det, han hev synd for det.
Оце ж хто знав, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.
