Psalmorum 38
1 Psalmus David, in rememorationem de sabbato. [Domine, ne in furore tuo arguas me, neque in ira tua corripias me:
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 quoniam sagittæ tuæ infixæ sunt mihi, et confirmasti super me manum tuam.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Non est sanitas in carne mea, a facie iræ tuæ; non est pax ossibus meis, a facie peccatorum meorum:
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 quoniam iniquitates meæ supergressæ sunt caput meum, et sicut onus grave gravatæ sunt super me.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Putruerunt et corruptæ sunt cicatrices meæ, a facie insipientiæ meæ.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Miser factus sum et curvatus sum usque in finem; tota die contristatus ingrediebar.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 Quoniam lumbi mei impleti sunt illusionibus, et non est sanitas in carne mea.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Afflictus sum, et humiliatus sum nimis; rugiebam a gemitu cordis mei.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Domine, ante te omne desiderium meum, et gemitus meus a te non est absconditus.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Cor meum conturbatum est; dereliquit me virtus mea, et lumen oculorum meorum, et ipsum non est mecum.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Amici mei et proximi mei adversum me appropinquaverunt, et steterunt; et qui juxta me erant, de longe steterunt: et vim faciebant qui quærebant animam meam.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 Et qui inquirebant mala mihi, locuti sunt vanitates, et dolos tota die meditabantur.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Ego autem, tamquam surdus, non audiebam; et sicut mutus non aperiens os suum.
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 Et factus sum sicut homo non audiens, et non habens in ore suo redargutiones.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 Quoniam in te, Domine, speravi; tu exaudies me, Domine Deus meus.
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Quia dixi: Nequando supergaudeant mihi inimici mei; et dum commoventur pedes mei, super me magna locuti sunt.
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Quoniam ego in flagella paratus sum, et dolor meus in conspectu meo semper.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 Quoniam iniquitatem meam annuntiabo, et cogitabo pro peccato meo.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 Inimici autem mei vivunt, et confirmati sunt super me: et multiplicati sunt qui oderunt me inique.
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Qui retribuunt mala pro bonis detrahebant mihi, quoniam sequebar bonitatem.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Ne derelinquas me, Domine Deus meus; ne discesseris a me.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 Intende in adjutorium meum, Domine Deus salutis meæ.]
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
