詩篇 37
1 ダビデのうた 惡をなすものの故をもて心をなやめ 不義をおこなふ者にむかひて嫉をおこすなかれ
Давидів.
2 かれらはやがて草のごとくかりとられ青菜のごとく打萎るべければなり
бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 ヱホバによりたのみて善をおこなへ この國にとどまり眞實をもて糧とせよ
Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 ヱホバによりて歓喜をなせ ヱホバはなんぢが心のねがひを汝にあたへたまはん
Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 なんぢの途をヱホバにゆだねよ 彼によりたのまば之をなしとげ
На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 光のごとくなんぢの義をあきらかにし午日のごとくなんぢの訟をあきらかにしたまはん
і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 なんぢヱホバのまへに口をつぐみ忍びてこれを埃望め おのが途をあゆみて榮るものの故をもて あしき謀略をとぐる人の故をもて心をなやむるなかれ
Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 怒をやめ忿恚をすてよ 心をなやむるなかれ これ惡をおこなふ方にうつらん
Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 そは惡をおこなふものは断滅され ヱホバを埃望むものは國をつぐべければなり
бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 あしきものは久しからずしてうせん なんぢ細密にその處をおもひみるともあることなからん
А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 されど謙だるものは國をつぎ また平安のゆたかなるを樂まん
а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 惡きものは義きものにさからはんとて謀略をめぐらし之にむかひて切歯す
Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 主はあしきものを笑ひたまはん かれが日のきたるを見たまへばなり
та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 あしきものは釧をぬき弓をはりて苦しむものと貧しきものとをたふし行びなほきものを殺さんとせり
Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 されどその劍はおのが胸をさしその弓はをらるべし
та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 義人のもてるもののすくなきは多くの惡きものの豊かなるにまされり
Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 そは惡きものの臂はをらるれどヱホバは義きものを扶持たまへばなり
бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 ヱホバは完全もののもろもろの日をしりたまふ かれらの嗣業はかぎりなく久しからん
Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 かれらは禍害にあふとき愧をおはず饑饉の日にもあくことを得ん
за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 あしき者ははろびヱホバのあたは牧場のさかえの枯るがごとくうせ烟のごとく消ゆかん
Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 あしき者はものかりて償はず 義きものは恵ありて施しあたふ
Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 神のことほぎたまふ人は國をつぎ 神ののろひたまふ人は断滅さるべし
бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 人のあゆみはヱホバによりて定めらる そのゆく途をヱホバよろこびたまへり
Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 縦ひその人たふるることありとも全くうちふせらるることなし ヱホバかれが手をたすけ支へたまへぱなり
коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 われむかし年わかくして今おいたれど 義者のすてられ或はその裔の糧こひありくを見しことなし
Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 ただしきものは終日めぐみありて貸あたふ その裔はさいはひなり
Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 惡をはなれて善をなせ 然ばなんぢの住居とこしへならん
Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 ヱホバは公平をこのみ その聖徒をすてたまはざればなり かれらは永遠にまもりたすけらるれど惡きもののすゑは断滅さるべし
Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 ただしきものは國をつぎ その中にすまひてとこしへに及ばん
Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 ただしきものの口は智慧をかたり その舌は公平をのぶ
Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 かれが神の法はそのこころにあり そのあゆみは一歩だにすべることあらじ
Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 あしきものは義者をひそみうかがひて之をころさんとはかる
А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 ヱホバは義者をあしきものの手にのこしおきたまはず 審判のときに罰ひたまふことなし
та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 ヱホバを俟望みてその途をまもれ さらば汝をあげて國をつがせたまはん なんぢ惡者のたちほろぼさるる時にこれをみん
Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 我あしきものの猛くしてはびこれるを見るに生立たる地にさかえしげれる樹のごとし
Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 然れどもかれは逝ゆけり 視よたちまちに無なりぬ われ之をたづねしかど邁ことをえざりき
та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 完人に目をそそぎ直人をみよ 和平なる人には後あれど
Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 罪ををかすものらは共にほろぼされ惡きものの後はかならず断るべければなり
переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 ただしきものの救はヱホバよりいづ ヱホバはかれらが辛苦のときの保砦なり
А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 ヱホバはかれらを助け かれらを解脱ちたまふ ヱホバはかれらを惡者よりときはなちて救ひたまふ かれらはヱホバをその避所とすればなり
і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
