Jób 17
1 Lelkem meghanyatlott, napjaim elfogynak, vár rám a sír.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Még mindig csúfot űznek belőlem! Szemem az ő patvarkodásuk között virraszt.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Kezest magadnál rendelj, kérlek, nékem; különben ki csap velem kezet?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Minthogy az ő szívöket elzártad az értelem elől, azért nem is magasztalhatod fel őket.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 A ki prédává juttatja barátait, annak fiainak szemei elfogyatkoznak.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Példabeszéddé tőn engem a népek előtt, és ijesztővé lettem előttök.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 A bosszúság miatt szemem elhomályosodik, és minden tagom olyan, mint az árnyék.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Elálmélkodnak ezen a becsületesek, és az ártatlan a képmutató ellen támad.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Ám az igaz kitart az ő útján, és a tiszta kezű ember még erősebbé lesz.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Nosza hát, térjetek ide mindnyájan; jőjjetek, kérlek, úgy sem találok bölcset köztetek.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Napjaim elmulának, szívemnek kincsei: terveim meghiusulának.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Az éjszakát nappallá változtatják, és a világosság csakhamar sötétséggé lesz.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 A sírnak mondom: Te vagy az én atyám; a férgeknek pedig: Ti vagytok az én anyám és néném.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Hol tehát az én reménységem, ki törődik az én reménységemmel?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
