Jób 16
1 Felele pedig Jób, és monda:
А Йов відповів та й сказав:
2 Efféle dolgokat sokat hallottam. Nyomorult vigasztalók vagytok ti mindnyájan!
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Vége lesz-é már a szeles beszédeknek, avagy mi ingerel téged, hogy így felelsz?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Én is szólhatnék úgy mint ti, csak volna a ti lelketek az én lelkem helyén! Szavakat fonhatnék össze ellenetek; csóválhatnám miattatok a fejemet;
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Erősíthetnélek titeket csak a szájammal és ajakim mozgása kevesbítené fájdalmatokat.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Ha szólnék is, nem kevesbbednék a keserűségem; ha veszteglek is: micsoda távozik el tőlem?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Most pedig már fáraszt engemet. Elpusztítád egész házam népét.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Hogy összenyomtál engem, ez bizonyság lett; felkelt ellenem az én ösztövérségem is, szemtől-szembe bizonyít ellenem.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Haragja széttépett és üldöz engem. Fogait csikorgatta rám, ellenségemként villogtatja felém tekintetét.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Feltátották ellenem szájokat, gyalázatosan arczul csapdostak engem, összecsődültek ellenem.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Adott engem az Isten az álnoknak, és a gonoszok kezébe ejte engemet.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Csendességben valék, de szétszaggata engem; nyakszirten ragadott és szétzúzott engem, czéltáblává tűzött ki magának.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Körülvettek az ő íjászai; veséimet meghasítja és nem kimél; epémet a földre kiontja.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Rést rés után tör rajtam, és rám rohan, mint valami hős.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Zsák-ruhát varrék az én fekélyes bőrömre, és a porba fúrtam be az én szarvamat.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Orczám a sírástól kivörösödött, szempilláimra a halál árnyéka szállt;
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Noha erőszakosság nem tapad kezemhez, és az én imádságom tiszta.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Oh föld, az én véremet el ne takard, és ne legyen hely az én kiáltásom számára!
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Még most is ímé az égben van az én bizonyságom, és az én tanuim a magasságban!
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Csúfolóim a saját barátaim, azért az Istenhez sír fel az én szemem,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Hogy ítélje meg az embernek Istennel, és az ember fiának az ő felebarátjával való dolgát.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Mert a kiszabott esztendők letelnek, és én útra kelek és nem térek vissza.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
