2 Sámuel 22
1 Dávid pedig ezt az éneket mondotta az Úrnak azon a napon, mikor az Úr megszabadítá őt minden ellenségeinek kezéből, és a Saul kezéből.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 És monda: Az Úr az én kősziklám és kőváram, és szabadítóm nékem.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Az Isten az én erősségem, ő benne bízom én. Paizsom nékem ő s idvességemnek szarva, erősségem és oltalmam. Az én idvezítőm, ki megszabadítasz az erőszakosságtól.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Az Úrhoz kiáltok, a ki dícséretreméltó; És megszabadulok ellenségeimtől.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Mert halál hullámai vettek engem körül, Az istentelenség árjai rettentettek engem;
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 Szükségemben az Urat hívtam, S az én Istenemhez kiáltottam: És meghallá lakóhelyéről szavamat, S kiáltásom eljutott füleibe.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Akkor rengett és remegett a föld, Az égnek fundamentumai inogtak, És megrendülének, mert haragudott Ő.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Füst szállt fel orrából, És emésztő tűz szájából, Izzószén gerjedt belőle.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Lehajtá az eget és leszállt, És homály volt lábai alatt.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 A Khérubon ment és röpült, És a szelek szárnyain tünt fel.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Sötétségből maga körül sátrakat emelt, Esőhullást, sürű felhőket.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Az előtte levő fényességből Izzó szenek gerjedének.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 És dörgött az égből az Úr, És a Magasságos hangot adott.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Ellövé nyilait és szétszórta azokat, Villámot, és összekeverte azokat.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 És meglátszottak a tenger örvényei, S a világ fundamentumai felszínre kerültek, Az Úrnak feddésétől, Orra leheletének fúvásától.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Lenyúlt a magasságból és felvett engem, S a mélységes vizekből kihúzott engem.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Hatalmas ellenségimtől megszabadított engem; Gyűlölőimtől, kik hatalmasabbak valának nálam.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Reámtörtek nyomorúságom napján, De az Úr gyámolóm volt nékem.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Tágas helyre vitt ki engem, Kiragadott, mert jóakaróm nékem.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 Az Úr megfizetett nékem igazságom szerint, Kezeimnek tisztasága szerint fizetett meg nékem.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Mert megőriztem az Úrnak utait, S gonoszul nem szakadtam el Istenemtől.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Mert ítéletei mind előttem vannak, S rendeléseitől nem távoztam el.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 Tökéletes voltam előtte, s őrizkedtem rosszaságomtól.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Ezért megfizet nékem az Úr igazságom szerint, Szemei előtt való tisztaságom szerint.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Az irgalmashoz irgalmas vagy, A tökéletes vitézhez tökéletes vagy.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 A tisztához tiszta vagy, A visszáshoz pedig visszás.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Segítesz a nyomorult népen, Szemeiddel pedig megalázod a felfuvalkodottakat.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Mert te vagy az én szövétnekem, Uram, S az Úr megvilágosítja az én sötétségemet.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Mert veled harczi seregen is átfutok, Az én Istenemmel kőfalon is átugrom.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Az Istennek útja tökéletes; Az Úrnak beszéde tiszta; Paizsa ő mindeneknek, a kik ő benne bíznak.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Mert kicsoda volna Isten az Úron kivül? S kicsoda kőszikla a mi Istenünkön kivül?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Isten az én erős kőváram, Ki vezérli az igaznak útját.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Lábait olyanná teszi, mint a szarvasé, S magas helyekre állít engem.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Kezeimet harczra tanítja, Hogy az érczív karjaim által törik el.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Idvességednek paizsát adtad nékem, S kegyelmed nagygyá tett engem.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Lépéseimet kiszélesítetted alattam. És bokáim meg nem tántorodtak.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Üldözöm ellenségeimet és elpusztítom őket, Nem térek vissza, míg meg nem semmisítem őket.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Megsemmisítem, eltiprom őket, hogy fel nem kelhetnek, Lábaim alatt hullanak el.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Mert te erővel öveztél fel engem a harczra, Lenyomtad azokat, kik ellenem támadtak.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Megadtad, hogy ellenségeim hátat fordítottak nékem, Gyülölőim, a kiket elpusztítottam én,
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Felnéztek, de nem volt, ki megszabadítsa, Az Úrhoz, de nem felelt nékik.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Szétmorzsolom őket, mint a föld porát, Összezúzom, mint az utcza sarát, széttaposom őket.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Megmentettél népemnek pártoskodásaitól, Népeknek fejéül tartasz fenn engemet, Oly nép szolgál nékem, melyet nem ismertem.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Idegen fiak hizelkednek nékem, S egy hallásra engedelmeskednek,
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Idegen fiak elcsüggednek, S váraikból reszketve jőnek elő.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Él az Úr és áldott az én kősziklám. Magasztaltassék az Isten, idvességem kősziklája.
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Isten az, ki bosszút áll értem, S alám hajtja a népeket.
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 Ki megment engem ellenségeimtől, Te magasztalsz fel engem az ellenem támadók fölött, S az erőszakos embertől megszabadítasz engem.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Dícsérlek azért téged, Uram, a pogányok között, S nevednek dícséretet éneklek.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Nagy segítséget ad az ő királyának, Irgalmasságot cselekszik felkentjével, Dáviddal és az ő magvával mindörökké!
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
