Psalm 106
1 Halleluja! Danket dem HERRN; denn er ist freundlich, und seine Güte währet ewiglich.
Алілу́я!
2 Wer kann die großen Taten des HERRN ausreden und alle seine löblichen Werke preisen?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Wohl denen, die das Gebot halten und tun immerdar recht!
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 HERR, gedenke mein nach der Gnade, die du deinem Volk verheißen hast; beweise uns deine Hilfe,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 daß wir sehen mögen die Wohlfahrt deiner Auserwählten und uns freuen, daß es deinem Volk wohlgehet, und uns rühmen mit deinem Erbteil.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Wir haben gesündiget samt unsern Vätern; wir haben mißgehandelt und sind gottlos gewesen.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Unsere Väter in Ägypten wollten deine Wunder nicht verstehen; sie gedachten nicht an deine große Güte und waren ungehorsam am Meer, nämlich am Schilfmeer.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Er half ihnen aber um seines Namens willen, daß er seine Macht beweisete.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Und er schalt das Schilfmeer, da ward's trocken; und führete sie durch die Tiefe wie in einer Wüste;
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 und half ihnen von der Hand des, der, sie hassete, und erlösete sie von der Hand des Feindes
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Und die Wasser ersäuften ihre Widersacher, daß nicht einer überblieb.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Da glaubten sie an seine Worte und sangen sein Lob.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Aber sie vergaßen bald seiner Werke; sie warteten nicht seines Rats.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 Und sie wurden lüstern in der Wüste und versuchten Gott in der Einöde.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Er aber gab ihnen ihre Bitte und sandte ihnen genug, bis ihnen davor ekelte.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Und sie empörten sich wider Mose im Lager, wider Aaron, den Heiligen des HERRN.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Die Erde tat sich auf und verschlang Dathan und deckte zu die Rotte Abirams.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Und Feuer ward unter ihrer Rotte angezündet; die Flamme verbrannte die Gottlosen.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Sie machten ein Kalb in Horeb und beteten an das gegossene Bild;
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 und verwandelten ihre Ehre in ein Gleichnis eines Ochsen, der Gras isset.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Sie vergaßen Gottes, ihres Heilandes, der so große Dinge in Ägypten getan hatte,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wunder im Lande Hams und schreckliche Werke am Schilfmeer.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Und er sprach, er wollte sie vertilgen, wo nicht Mose, sein Auserwählter, den Riß aufgehalten hätte, seinen Grimm abzuwenden, auf daß er sie nicht gar verderbete.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Und sie verachteten das liebe Land; sie glaubten seinem Wort nicht
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 und murreten in ihren Hütten; sie gehorchten der Stimme des HERRN nicht.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Und er hub auf seine Hand wider sie, daß er sie niederschlüge in der Wüste
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 und würfe ihren Samen unter die Heiden und streuete sie in die Länder.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Und sie hingen sich an den Baal Peor und aßen von den Opfern der toten Götzen
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 und erzürneten ihn mit ihrem Tun; da riß auch die Plage unter sie.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Da trat zu Pinehas und schlichtete die Sache; da ward der Plage gesteuert,
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 und ward ihm gerechnet zur Gerechtigkeit für und für ewiglich.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Und sie erzürneten ihn am Haderwasser; und sie zerplagten den Mose übel.
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Denn sie betrübten ihm sein Herz, daß ihm etliche Worte entfuhren.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Auch vertilgten sie die Völker nicht, wie sie doch der HERR geheißen hatte,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 sondern sie mengeten sich unter die Heiden und lernten derselben Werke
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 und dieneten ihren Götzen, die gerieten ihnen zum Ärgernis.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Und sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den Teufeln
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 und vergossen unschuldig Blut, das Blut ihrer Söhne und ihrer Töchter, die sie opferten den Götzen Kanaans, daß das Land mit Blutschulden befleckt ward;
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 und verunreinigten sich mit ihren Werken und hureten mit ihrem Tun.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Da ergrimmete der Zorn des HERRN über sein Volk und gewann einen Greuel an seinem Erbe
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 und gab sie in die Hand der Heiden, daß über sie herrscheten, die ihnen gram waren.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Und ihre Feinde ängsteten sie; und wurden gedemütiget unter ihre Hände.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Er errettete sie oftmals; aber sie erzürneten ihn mit ihrem Vornehmen und wurden wenig um ihrer Missetat willen.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Und er sah ihre Not an, da er ihre Klage hörete,
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 und gedachte an seinen Bund, mit ihnen gemacht. Und reuete ihn nach seiner großen Güte
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 und ließ sie zur Barmherzigkeit kommen vor allen, die sie gefangen hatten.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Hilf uns, HERR, unser Gott, und bringe uns zusammen aus den Heiden, daß wir danken deinem heiligen Namen und rühmen dein Lob!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Gelobet sei der HERR, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit, und alles Volk spreche: Amen, Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
