Psalm 88
1 Ein Psalm der Söhne Korahs. Dem Sangmeister, nach schwermütiger Weise mit gedämpfter Stimme vorzutragen: eine Betrachtung Hemans, des Esrahiters. Jahwe, du Gott meines Heils, / Tagsüber hab ich schon immer geschrien, / Des Nachts liege ich vor dir.
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 Mein Gebet möge vor dich kommen! / Neige dein Ohr meinem lauten Flehn!
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 Man zählt mich schon denen zu, die in die Grube hinunterfahren; / Ich bin wie ein Mann ohne Lebenskraft.
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 Unter den Toten ist mein Lager; / Ich gleiche Erschlagnen, die im Grabe ruhn, / Deren du nicht mehr gedenkst — / Sie sind ja getrennt von deiner Hand.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Du hast mich gelegt in die unterste Grube, / In dichte Finsternis und in die Tiefen.
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 Auf mir lastet dein Grimm; / All deine Wogen drücken mich nieder. (Sela)
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Meine Freunde hast du von mir entfernt, / Du hast mich ihnen zum Abscheu gemacht. / Ich bin eingeschlossen, kann nicht hinaus.
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 Mein Auge verschmachtet vor Elend. / Ich rufe dich, Jahwe, tagtäglich an, / Breite zu dir meine Hände aus:
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Tust du denn für die Toten Wunder? / Erheben sich Schatten, um dir zu danken? (Sela)
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Erzählt man im Grabe von deiner Güte, / Von deiner Treue im Totenreich?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Wird in der Finsternis dein Wunderwalten kund / Und deine Gerechtigkeit im Land des Vergessens?"
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 Ich aber schreie, o Jahwe, zu dir, / Schon morgens begrüßt dich mein Gebet:
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 "Warum denn, Jahwe, verwirfst du mich, / Verhüllest vor mir dein Angesicht?"
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 Ich bin ja so elend: hinsterbend von Jugend auf. / Das schreckliche Los, das du mir bestimmt, / Ich hab es ertragen — nun bin ich erschöpft!
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 Deine Zornesgluten gehn über mich; / Es vernichten mich deine Schrecken.
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 Wie Wasser umgeben sie mich allezeit, / Umringen mich allzumal.
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Du hast alle Lieben von mir entfernt, / Mir bleibt als Freund nur — die Finsternis!
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
