Psaumes 109
1 Au maître chantre. Cantique de David. Dieu que je loue, ne reste pas muet!
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Car ils ouvrent contre moi la bouche de l'impie, la bouche du trompeur, parlent avec une langue menteuse;
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 et ils m'entourent de paroles de haine, et me font gratuitement la guerre!
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 En échange de mon amour ils me sont hostiles, mais moi je ne fais que prier.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 Ils me rendent le mal pour le bien, et de la haine pour mon amour.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Mets un tel homme sous le pouvoir de l'impie, et que l'accusateur se dresse à sa droite!
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Que du jugement il sorte convaincu, et que sa prière soit comptée comme péché!
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Qu'il ait des jours peu nombreux, qu'un autre s'empare de sa charge!
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Que ses enfants soient orphelins, et sa femme veuve!
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Que ses fils soient vagabonds et mendient, et qu'ils quêtent loin de leur maison en ruines!
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Que l'usurier jette le réseau sur tout ce qu'il a, et que des étrangers pillent le fruit de son labeur!
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Que personne ne lui garde une longue affection, et que nul n'ait pitié de ses orphelins!
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Que sa postérité soit exterminée, et que dès l'âge suivant leur nom soit éteint!
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Qu'il soit fait mention devant l'Éternel du crime de ses pères, et que le péché de sa mère ne soit point effacé;
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 mais qu'ils soient toujours présents à l'Éternel, et qu'il retranche sa mémoire de la terre!
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 parce qu'il ne pensa point à pratiquer la bonté, et qu'il persécuta l'homme misérable et pauvre et l'affligé, afin de lui ôter la vie.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Il aimait la malédiction, qu'elle l'atteigne! La bénédiction n'était pas son plaisir, qu'elle s'éloigne de lui!
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Qu'il se couvre de la malédiction comme de son vêtement; qu'elle pénètre au dedans de lui comme des eaux, et comme de l'huile, dans ses os;
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 qu'elle soit pour lui comme le manteau où il s'enveloppe et comme la ceinture dont il se ceint toujours!
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Tel soit le salaire que donne l'Éternel à mon ennemi, et à ceux qui disent du mal contre moi!
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Mais toi, Éternel, mon Dieu! assiste-moi pour l'amour de ton nom, car ta grâce est bénigne; sauve-moi!
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 car je suis misérable et pauvre, et mon cœur est percé au dedans de moi.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Je m'en vais, comme l'ombre, quand elle s'allonge, je suis pourchassé comme la sauterelle.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Mes genoux chancellent par l'effet de mes jeûnes, et l'embonpoint a disparu de mon corps amaigri.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Je suis livré à leurs outrages; ils me regardent, et secouent la tête.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Assiste-moi, Éternel, mon Dieu! Sauve-moi en vertu de ta miséricorde,
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 afin qu'ils sachent que c'est ta main, que c'est toi, Éternel, qui l'auras fait!
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Qu'ils maudissent! toi, tu béniras. Qu'ils se dressent! ils seront confondus, et ton serviteur se réjouira.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Que la honte enveloppe mes adversaires, et que leur opprobre les couvre comme un manteau!
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Alors de ma bouche je louerai hautement l'Éternel, et je te célébrerai au milieu de la foule,
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 car Il se tient à la droite du pauvre, et le sauve de ceux qui le condamnent.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
