Psaumes 77

1 Ma voix s'adresse à Dieu, et je crie, ma voix s'adresse à Dieu, et il m'écoutera.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 Au jour de ma détresse, j'ai cherché le Seigneur; la nuit, ma main était étendue vers lui et ne se lassait point; mon âme refusait d'être consolée.

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Je me souvenais de Dieu, et je gémissais; je méditais, et mon esprit était abattu. (Sélah, pause)

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Tu avais retenu mes yeux dans les veilles; j'étais troublé, je ne pouvais parler.

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Je pensais aux jours d'autrefois, aux années des temps passés.

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 Je me rappelais mes mélodies de la nuit; je méditais en mon cœur, et mon esprit examinait.

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 Le Seigneur rejettera-t-il pour toujours, ne sera-t-il plus désormais propice?

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Sa bonté a-t-elle cessé pour toujours? Sa parole a-t-elle pris fin pour tous les âges?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Dieu a-t-il oublié d'avoir pitié? A-t-il dans sa colère fermé ses compassions?

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 Et j'ai dit: Voilà ce qui fait ma souffrance: C'est que la droite du Très-Haut a changé.

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Je me rappellerai les exploits de l'Éternel, me souvenant de tes merveilles d'autrefois;

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 Je méditerai sur toutes tes œuvres, et je considérerai tes hauts faits.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 O Dieu, tes voies sont saintes! Quel autre Dieu est grand comme Dieu?

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 Tu es le Dieu qui fait des merveilles; tu as fait connaître ta force parmi les peuples.

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 Par ton bras, tu rachetas ton peuple, les enfants de Jacob et de Joseph. (Sélah)

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Les eaux te virent, ô Dieu! Les eaux te virent; elles tremblèrent; même les abîmes s'émurent.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Les nues se répandirent en eaux; les nuages tonnèrent; tes traits aussi volèrent çà et là.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 Ton tonnerre gronda dans le tourbillon; les éclairs brillèrent sur le monde; la terre s'émut et trembla.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 Tu as fait ton chemin dans la mer, tes sentiers dans les grandes eaux; et tes traces n'ont point été connues.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Tu as conduit ton peuple comme un troupeau, par la main de Moïse et d'Aaron.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.