Job 40
1 Et le Seigneur Dieu, continuant à parler à Job dit:
І говорив Господь Йову й сказав:
2 Est-ce qu'il décline la justice du Tout-Puissant? Celui qui a adressé des reproches au Seigneur doit lui répondre.
„Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“
3 Et Job, reprenant, dit au Seigneur:
І Йов відповів Господе́ві й сказав:
4 Pourquoi m'obstinerais-je à contester? Je me tiens pour averti; j'ai osé blâmer le Seigneur, et j'ai ouï de telles paroles, moi qui ne suis rien! Que pourrais-je répliquer? Je n'ai plus qu'à me mettre la main sur la bouche.
„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
5 J'ai parlé une fois; je me garderai bien de parler encore.
Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
6 Et le Seigneur, continuant, dit à Job, à travers la nuée:
І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
7 Nullement, mais ceins-toi les reins comme un homme; je vais te questionner, tu me répondras.
„Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!
8 Ne refuse pas mon jugement: crois-tu que j'aie conversé avec toi, sinon pour que tu apparaisses juste?
Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
9 Ton bras est-il le bras du Seigneur? ta voix est-elle comme son tonnerre?
Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,
10 Revêts-toi de grandeur et de puissance; orne-toi d'honneur et de gloire.
то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!
11 Envoie des anges dans ta colère, humilie tout orgueilleux.
Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!
12 Eteins les vaines splendeurs, fais tomber soudain l'impie en pourriture.
Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,
13 Cache les pécheurs ensemble sous la terre; couvre leurs fronts de honte.
поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.
14 Je confesserai alors que ta main peut sauver.
Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
15 Mais vois auprès de toi les bêtes fauves; elles se repaissent d'herbe comme les bœufs.
А ось бегемо́т, що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.
16 La vigueur de la bête est dans ses reins; sa force dans ses entrailles.
Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.
17 Elle dresse sa queue comme un cyprès; ses nerfs sont liés entre eux.
Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.
18 Ses côtes sont des côtes d'airain; son échine est de fer fondu.
Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.
19 Elle est le commencement de l'œuvre du Seigneur, créée pour être raillée par les anges.
Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.
20 Lorsqu'elle a gravi sur les cimes des monts, elle a réjoui les quadrupèdes dans le Tartare.
Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.
21 Elle se couche sous toute sorte d'arbre; auprès du papyrus, de l'herbe ou du roseau.
Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.
22 L'ombre des grands rameaux la couvre, ou les jeunes tiges des champs.
Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.
23 Vienne le flux de la mer, elle ne le sentira pas; elle ne craint rien; le Jourdain même se briserait sur sa gueule.
Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!
24 D'un coup d'œil elle réprimera son choc; pris au piège, il frémira jusqu'en ses narines.
Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?
