Proverbes 31
1 Paroles du roi Lemouel. Leçon solennelle que lui inculqua sa mère.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 "Ah! mon fils! Ah! enfant de mes entrailles! Ah! fils que j’ai appelé de mes vœux!
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Ne prodigue paso ta vigueur aux femmes, ne livre pas tes destinées à celles qui perdent les rois.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ce n’est pas aux rois, ô Lemouel, ce n’est pas aux rois qu’il sied de boire du vin, ni aux princes de s’adonner aux liqueurs fortes;
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 de peur qu’en buvant, ils n’oublient les lois et ne méconnaissent le droit de toutes les victimes de la misère.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Donnez des liqueurs fortes aux malheureux, du vin à ceux qui ont l’amertume au cœur.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Qu’ils boivent, et qu’ils oublient leur misère; qu’ils perdent le souvenir de leur chagrin!
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Ouvre la bouche en faveur du muet, pour la défense de tous les vaincus du sort.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Ouvre la bouche pour juger avec équité et faire droit au pauvre et à l’indigent.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Heureux qui a rencontré une femme vaillante! Elle est infiniment plus précieuse que les perles.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 En elle le cœur de son époux a toute confiance; aussi les ressources ne lui font-elles pas défaut.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Tous les jours de sa vie, elle travaille à son bonheur: jamais elle ne lui cause de peine.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Elle se procure de la laine et du lin et accomplit sa besogne d’une main diligente.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Pareille aux vaisseaux marchands, elle amène de loin ses provisions.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Il fait encore nuit qu’elle est déjà debout, distribuant des vivres à sa maison, des rations à ses servantes.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Elle jette son dévolu sur un champ et l’acquiert; avec le produit de son travail elle plante un vignoble.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Elle ceint de force ses reins et arme ses bras de vigueur.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Elle s’assure que ses affaires sont prospères; sa lampe ne s’éteint pas la nuit.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Ses mains saisissent le rouet, ses doigts manient le fuseau.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Elle ouvre sa main au pauvre et tend le bras au nécessiteux.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Elle ne redoute point la neige pour sa maison, car tous ses gens sont couverts de riches étoffes.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Elle se brode des tapis. Lin fin et pourpre forment ses vêtements.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Son époux est considéré aux Portes, quand il siège avec les anciens du pays.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Elle confectionne des tissus, qu’elle vend, et des ceintures, qu’elle cède au marchand.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Parée de force et de dignité, elle pense en souriant à l’avenir.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Elle ouvre la bouche avec sagesse, et des leçons empreintes de bonté sont sur ses lèvres.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Elle dirige avec vigilance la marche de sa maison, et jamais ne mange le pain de l’oisiveté.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Ses fils se lèvent pour la proclamer heureuse, son époux pour faire son éloge:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 "Bien des femmes se sont montrées vaillantestu leur es supérieure à toutes!"
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Mensonge que la grâce! Vanité que la beauté! La femme qui craint l’Eternel est seule digne de louanges.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Rendez-lui hommage pour le fruit de ses mains, et qu’aux Portes ses œuvres disent son éloge!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
