Job 20
1 Alors Sophar de Naama prit la parole et dit:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 C'est pourquoi mes pensées me suggèrent une réponse, et, à cause de mon agitation, j'ai hâte de la donner.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 J'ai entendu des reproches qui m'outragent; dans mon intelligence, mon esprit trouvera la réplique.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Sais-tu bien que, de tout temps, depuis que l'homme a été placé sur la terre,
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 le triomphe des méchants a été court, et la joie de l'impie d'un moment?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Quand il porterait son orgueil jusqu'au ciel, et que sa tête toucherait aux nues,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 comme son ordure, il périt pour toujours; ceux qui le voyaient disent: « Où est-il? »
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Il s'envole comme un songe, et on ne le trouve plus; il s'efface comme une vision de la nuit.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 L'œil qui le voyait ne le découvre plus; sa demeure ne l'apercevra plus.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Ses enfants imploreront les pauvres, de ses propres mains il restituera ses rapines.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Ses os étaient pleins de ses iniquités cachées; elles dormiront avec lui dans la poussière.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Parce que le mal a été doux à sa bouche, qu'il l'a caché sous sa langue,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 qu'il l'a savouré sans l'abandonner, et l'a retenu au milieu de son palais:
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 sa nourriture tournera en poison dans ses entrailles, elle deviendra dans son sein le venin de l'aspic.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Il a englouti des richesses, il les vomira; Dieu les retirera de son ventre.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Il a sucé le venin de l'aspic, la langue de la vipère le tuera.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Il ne verra jamais couler les fleuves, les torrents de miel et de lait.
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 Il rendra ce qu'il a gagné et ne s'en gorgera pas, dans la mesure de ses profits, et il n'en jouira pas.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Car il a opprimé et délaissé les pauvres, il a saccagé leur maison, et ne l'a point rétablie:
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 son avidité n'a pu être rassasiée, il n'emportera pas ce qu'il a de plus cher.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Rien n'échappait à sa voracité; aussi son bonheur ne subsistera pas.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Au sein de l'abondance, il tombe dans la disette; tous les coups du malheur viennent sur lui.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Voici pour lui remplir le ventre: Dieu enverra sur lui le feu de sa colère, elle pleuvra sur lui jusqu'en ses entrailles.
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 S'il échappe aux armes de fer, l'arc d'airain le transperce.
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 Il arrache le trait, il sort de son corps, l'acier sort étincelant de son foie; les terreurs de la mort tombent sur lui.
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 Une nuit profonde engloutit ses trésors; un feu que l'homme n'a pas allumé le dévore, et consume tout ce qui restait dans sa tente.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Les cieux révéleront son iniquité, et la terre s'élèvera contre lui.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 L'abondance de sa maison sera dispersée, elle disparaîtra au jour de la colère.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Telle est la part que Dieu réserve au méchant, et l'héritage que lui destine Dieu.
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
