Jobin 37
1 Siitä myös hämmästyy minun sydämeni ja vapisee.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Kuulkaat visusti hänen vihansa huutoa, ja puhetta, joka hänen suustansa käy ulos.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Hän toimittaa sen oikeuden kaikkein taivasten alla; ja hänen leimauksensa paistaa maan ääristä.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Senjälkeen kuuluu pitkäisen jylinä, ja se jylisee suurella äänellä; ja koska hänen jylinänsä kuullaan, ei sitä taideta estää.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Jumala jylistää pauhinallansa ihmeellisesti, ja tekee suuria ja tutkimattomia töitä.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Hän puhuu lumelle, ja se kohta tulee maan päälle, ja sadekuurolle, ja niin sadekuurolla on voima.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Hänen kädessänsä ovat kaikki ihmiset kätketyt, että kaikki tuntisivat hänen tekonsa.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Metsän pedot pakenevat varjoon ja pysyvät asumapaikoissansa.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Etelästä tulee tuulispää ja pohjasta kylmä.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Jumalan hengestä tulee pakkanen ja ahdistaa laviat vedet.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Seijes myös hajoittaa pilvet, ja hänen valkeutensa levittää itsensä pilvien lävitse.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Hän kääntää pilvensä kuhunka hän tahtoo, tekemään kaikkia, mitä hän tahtoo maan piirin päällä.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Jos se tapahtuu yhdelle sukukunnalle eli maakunnalle, koska hän löydetään laupiaaksi.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Kuules näitä Job: seiso ja ota vaari Jumalan ihmeellisistä töistä.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Tiedätkös, koska Jumala saattaa nämät heidän päällensä, ja koska hän antaa pilviensä valkeuden paistaa?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Tiedätkös, kuinka pilvet hajoittavat heitänsä? täydellisen viisauden ihmeellisiä töitä?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Että sinun vaattees lämpeevät, kuin ilma tyventyy etelästä?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Levitätkö sinä hänen kanssansa pilviä, jotka vahvat ovat niinkuin valettu peili?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Ilmoita sinä meille, mitä meidän pitäis hänelle sanoman; sillä emme ulotu hänen tykönsä pimeydeltä.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Kuka luettelee hänelle, mitä minä puhun? jos joku puhuu, niin hän niellään.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Ei nähdä nyt valkeutta, joka pilvissä leimahtaa; vaan kuin tuuli puhaltaa, niin seijestyy.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Pohjoisesta tulee kulta peljättävän Jumalan kunniaksi.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Mutta Kaikkivaltiasta emme taida löytää, joka on niin suuri voimassa; ja ei hän tarvitse vastata oikeudessansa ja suuressa vanhurskaudessansa.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Sentähden täytyy ihmisten häntä peljätä: ja ei hän katso yhtään taitavaa sydämestä.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
