Psalms 2

1 Why have nations tumultuously assembled? And do peoples meditate vanity?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Station themselves do kings of the earth, And princes have been united together, Against Jehovah, and against His Messiah:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 'Let us draw off Their cords, And cast from us Their thick bands.'

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 He who is sitting in the heavens doth laugh, The Lord doth mock at them.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Then doth He speak unto them in His anger, And in His wrath He doth trouble them:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 'And I — I have anointed My King, Upon Zion — My holy hill.'

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 I declare concerning a statute: Jehovah said unto me, 'My Son Thou [art], I to-day have brought thee forth.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Ask of Me and I give nations — thy inheritance, And thy possession — the ends of earth.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Thou dost rule them with a sceptre of iron, As a vessel of a potter Thou dost crush them.'

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 And now, O kings, act wisely, Be instructed, O judges of earth,

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Serve ye Jehovah with fear, And rejoice with trembling.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Kiss the Chosen One, lest He be angry, And ye lose the way, When His anger burneth but a little, O the happiness of all trusting in Him!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!