Job 24
1 Wherefore from the Mighty One Times have not been hidden, And those knowing Him have not seen His days.
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 The borders they reach, A drove they have taken violently away, Yea, they do evil.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 The ass of the fatherless they lead away, They take in pledge the ox of the widow,
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 They turn aside the needy from the way, Together have hid the poor of the earth.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Lo, wild asses in a wilderness, They have gone out about their work, Seeking early for prey, A mixture for himself — food for young ones.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 In a field his provender they reap, And the vineyard of the wicked they glean.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 The naked they cause to lodge Without clothing. And there is no covering in the cold.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 From the inundation of hills they are wet, And without a refuge — have embraced a rock.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 They take violently away From the breast the orphan, And on the poor they lay a pledge.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Naked, they have gone without clothing, And hungry — have taken away a sheaf.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Between their walls they make oil, Wine-presses they have trodden, and thirst.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Because of enmity men do groan, And the soul of pierced ones doth cry, And God doth not give praise.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 They have been among rebellious ones of light, They have not discerned His ways, Nor abode in His paths.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 At the light doth the murderer rise, He doth slay the poor and needy, And in the night he is as a thief.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 And the eye of an adulterer Hath observed the twilight, Saying, 'No eye doth behold me.' And he putteth the face in secret.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 He hath dug in the darkness — houses; By day they shut themselves up, They have not known light.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 When together, morning [is] to them death shade, When he discerneth the terrors of death shade.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Light he [is] on the face of the waters, Vilified is their portion in the earth, He turneth not the way of vineyards.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Forget him doth the womb, Sweeten [on] him doth the worm, No more is he remembered, And broken as a tree is wickedness.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Treating evil the barren [who] beareth not, And [to] the widow he doth no good,
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 And hath drawn the mighty by his power, He riseth, and none believeth in life.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 He giveth to him confidence, and he is supported, And his eyes [are] on their ways.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 High they were [for] a little, and they are not, And they have been brought low. As all [others] they are shut up, And as the head of an ear of corn cut off.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 And if not now, who doth prove me a liar, And doth make of nothing my word?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
