Psalms 37
1 To Dauith. Nile thou sue wickid men; nether loue thou men doynge wickidnesse.
Давидів.
2 For thei schulen wexe drie swiftli as hey; and thei schulen falle doun soone as the wortis of eerbis.
бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 Hope thou in the Lord, and do thou goodnesse; and enhabite thou the lond, and thou schalt be fed with hise richessis.
Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 Delite thou in the Lord; and he schal yyue to thee the axyngis of thin herte.
Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 Schewe thi weie to the Lord; and hope thou in hym, and he schal do.
На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 And he schal lede out thi riytfulnesse as liyt, and thi doom as myddai;
і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 be thou suget to the Lord, and preye thou hym. Nile thou sue hym, that hath prosperite in his weie; a man doynge vnriytfulnessis.
Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Ceese thou of ire, and forsake woodnesse; nyle thou sue, that thou do wickidli.
Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 For thei, that doen wickidli, schulen be distried; but thei that suffren the Lord, schulen enerite the lond.
бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 And yit a litil, and a synnere schal not be; and thou schalt seke his place, and schalt not fynde.
А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 But mylde men schulen enerite the lond; and schulen delite in the multitude of pees.
а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 A synnere schal aspie a riytful man; and he schal gnaste with hise teeth on hym.
Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 But the Lord schal scorne the synnere; for he biholdith that his day cometh.
та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 Synners drowen out swerd; thei benten her bouwe. To disseyue a pore man and nedi; to strangle riytful men of herte.
Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 Her swerd entre in to the herte of hem silf; and her bouwe be brokun.
та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Betere is a litil thing to a iust man; than many richessis of synneris.
Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 For the armes of synneris schal be al to-brokun; but the Lord confermeth iust men.
бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 The Lord knowith the daies of vnwemmed; and her heritage schal be withouten ende.
Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 Thei schulen not be schent in the yuel tyme, and thei schulen be fillid in the dayes of hungur;
за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 for synneris schulen perische. Forsothe anoon as the enemyes of the Lord ben onourid, and enhaunsid; thei failynge schulen faile as smoke.
Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 A synnere schal borewe, and schal not paie; but a iust man hath merci, and schal yyue.
Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 For thei that blessen the Lord schulen enerite the lond; but thei that cursen hym schulen perische.
бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 The goyng of a man schal be dressid anentis the Lord; and he schal wilne his weie.
Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 Whanne he fallith, he schal not be hurtlid doun; for the Lord vndursettith his hond.
коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 I was yongere, and sotheli Y wexide eld, and Y siy not a iust man forsakun; nethir his seed sekynge breed.
Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Al dai he hath merci, and leeneth; and his seed schal be in blessyng.
Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 Bouwe thou awei fro yuel, and do good; and dwelle thou in to the world of world.
Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 For the Lord loueth doom, and schal not forsake hise seyntis; thei schulen be kept with outen ende. Vniust men schulen be punyschid; and the seed of wickid men schal perische.
Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 But iust men schulen enerite the lond; and schulen enabite theronne in to the world of world.
Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 The mouth of a iust man schal bithenke wisdom; and his tunge schal speke doom.
Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 The lawe of his God is in his herte; and hise steppis schulen not be disseyued.
Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 A synnere biholdith a iust man; and sekith to sle hym.
А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 But the Lord schal not forsake hym in hise hondis; nethir schal dampne hym, whanne it schal be demed ayens hym.
та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Abide thou the Lord, and kepe thou his weie, and he schal enhaunse thee, that bi eritage thou take the lond; whanne synneris schulen perische, thou schalt se.
Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 I siy a wickid man enhaunsid aboue; and reisid vp as the cedris of Liban.
Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 And Y passide, and lo! he was not; Y souyte hym, and his place is not foundun.
та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 Kepe thou innocence, and se equite; for tho ben relikis to a pesible man.
Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 Forsothe vniust men schulen perische; the relifs of wickid men schulen perische togidere.
переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 But the helthe of iust men is of the Lord; and he is her defendere in the tyme of tribulacioun.
А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 And the Lord schal helpe hem, and schal make hem fre, and he schal delyuere hem fro synneris; and he schal saue hem, for thei hopiden in hym.
і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
